Інклюзивною радницею Світлана Бондаренко стала ще у 2019 році. На початку її діяльність носила більш консультативний характер. Вона допомагала людям з інвалідністю при вирішенні їх проблемних питань, давала поради та консультації тощо. А вже зараз вона виконує свого роду аудит соціально-важливих об’єктів громади та перевіряє, наскільки вони доступні для людей з інвалідністю і не тільки. Ми поспілкувались зі Світланою та попросили розповісти більше про діяльність інклюзивного радника, її плани та перші досягнення.
Світлана розповіла нам, що нещодавно для вдосконалення своїх знань вона пройшла спеціальне навчання, яке проводилось завдяки ПРООН. Ця організація наразі дуже активно займається питаннями, що стосуються життя людей з інвалідністю та особливими потребами.
Світлана пройшла навчання у «IncSchool» («Школі інклюзивних радників»), де в якості викладачів були досвідчені фахівці з питань інклюзивної освіти, юридичної допомоги, архітектури та будівництва, спеціалісти департаментів та управлінь соцзахисту, які безпосередньо опікуються людьми з інвалідністю. Після цього вона одразу почала більш поглиблено займатись питаннями створення інклюзивного середовища у Попаснянській громаді.
Інклюзивність – це взагалі про що?
Світлана відзначає, що кажучи про інклюзивне середовище, мова зазвичай йде не тільки про створення умов для людей з інвалідністю чи особливими потребами. Сьогодні інклюзія - це синонім слова доступність. І це стосується абсолютно всіх людей. Інклюзивність - це забезпечення рівного безбар’єрного доступу для всіх, незалежно від їх особливостей, стану здоров’я, віку та ін.
«Кожна людина повинна мати можливість безбар’єрно і без перешкод дістатися до будь-якого об’єкта, і в першу чергу соціального призначення, отримати послуги тощо. Мова не тільки про людей з інвалідністю. Це може бути літня людина, якій просто складно рухатись, матір з коляскою, або навіть здорова людина, яка через травму тимчасово обмежена у русі», - каже Світлана.
Саме питання доступного та безбар’єрного доступу на сьогодні є дуже актуальним і винесено на широкий загал. Люди є різні, з різними можливостями та особливостями, але всі вони мають однакові права.
«На жаль, коли прийшов час, та почали звертати увагу на людей з інвалідністю, а особливо на візочках, то всі почали масово будувати пандуси. І люди вважали, якщо пандус є, то все - будівля інклюзивна. По-перше, слід відзначити, що не всі пандуси взагалі можна використовувати, а деякі побудовані зі значними недоліками. А по-друге, наявність тільки одного пандусу зовсім не гарантує безбар’єрність та доступність», - зауважує Світлана.
Вона зазначає, що коли зараз перевірити всі заклади Попасної на доступність, то можна буде побачити, що майже 90% з них не відповідають навіть найелементарнішим вимогам безбар’єрності.
Не завжди потрібно багато коштів, щоб створити умови безбар’єрності
Світлана відзначає, що питання доступності дуже актуальне будь-де і в будь-якій сфері діяльності. Над цим потрібно замислюватись майже всюди. Громадська радниця каже, що на те, щоб зробити деякі об’єкти доступними для людей з обмеженими можливостями або з інвалідністю, навіть не завжди потрібні великі кошти.
Як простий приклад, вона наводить роботи з вкладання бруківки на площах міста, пішохідних тротуарах тощо.
В деяких випадках при проведенні робіт було зроблено зниження бордюру зі сторони входу та виходу, а десь ні. Хоча для цього не потрібні великі кошти – це просто потрібно було передбачити. На перший погляд, це може здаватись незначною деталлю, але для людей на візочках чи з обмеженими фізичними можливостями це дуже важливо.
Це ж стосується й інших закладів міста. Прямо кажучи, в Попасній, за словами радниці, крім одного супермаркету більше немає магазинів, в які люди з інвалідністю та особливо люди на візочках змогли б самостійно, без сторонньої допомоги, безперешкодно потрапити. Бордюри, сходи, пороги, двері – все це є перешкодою для людей з інвалідністю.
Світлана зазначає, що у людей з інвалідністю, які пересуваються на візочках, як правило можуть погано працювати руки, чи в них немає достатньої сили відчинити двері.
Чому радниця відокремила саме один конкретний супермаркет, так це тому, що в ньому є автоматичні розсувні двері, головний вхід не має підйомів та інших перешкод.
Люди не завжди хочуть, щоб їм допомагали
Звісно, людям з інвалідністю в деяких випадках можуть допомогти сторонні люди або ж працівники чи працівниці закладу, організації чи установи, куди вони звернулись, але потрібно прагнути того, щоб люди могли обходитись самостійно, не сподіваючись на чиюсь допомогу.
«Мені сподобалось, як сказав на одному з заходів голова асоціації громадських організацій осіб з інвалідністю Луганської області Микола Надулічний, коли зайшла мова про те, що людям з інвалідністю можуть допомогти. Він сказав наступне: «А я не хочу, щоб мені допомагали. Я хочу, щоб на мене не звертали уваги, як на якусь особливу людину. Я хочу сам заїхати до магазину, сам взяти те, що мені потрібно, а не просити когось, це зробити для мене», - каже Світлана Бондаренко.
Водночас у розмові ми порушили питання, про те що люди не завжди бажають, щоб їм допомагали, бо це вкотре нагадує їм, що через інвалідність вони неспроможні самостійно задовольнити свої потреби.
Над чим планує працювати громадський радник
Світлана зазначає, що наразі, коли вона вже пройшла навчання і почала працювати, вона планує зустрітись з керівництвом Попаснянської міської військово-цивільної адміністрації, керівниками закладів та установ громади задля співпраці у напрямку покращення умов для людей з інвалідністю та особливими потребами.
Зокрема Світлана зазначає, що потрібно якомога більше залучати людей з інвалідністю для громадської діяльності у складі громадських організацій та інших об’єднаннях.
Також вона привела позитивний приклад зі свого візиту до Центру комплексної реабілітації для людей з інвалідністю «Донбас» в м. Краматорськ в рамках навчання. Світлана розповіла, що в цьому центрі організовують безкоштовні курси по професіях, які можуть освоїти особи з інвалідністю з різними нозологіями, а саме: майстер манікюру, оператор комп’ютерного набору, бухгалтер, водій тощо. А потім, після навчання, ці люди можуть працювати у зручних для них місцях, хто вдома, хто на підприємствах, а декому надає за мізерну орендну плату приміщення Донецька обласна організація осіб з інвалідністю, якою вже багато років опікується чарівна жіночка Надія Степанівна Паламарчук.
«Ці люди можуть, наприклад, навчитись робити манікюр, шити та ще багато іншого. Це може приносити додатковий прибуток цим людям. І це вагома допомога. В нашій громаді також є чудовий реабілітаційний центр для осіб з інвалідністю «Лелека», який має спеціальні майстерні, де займаються переважно з дітьми та молоддю щодо опанування навичок самообслуговування, розвитку творчих здібностей. Хочеться зазначити й підтримку цієї установи від місцевої влади. Також значну допомогу колектив отримує і від реалізації проєктів, які фінансує Програма ООН з відновлення та розбудови миру.
Розповідаючи про діяльність інклюзивних радників Світлана зазначає, що вона тільки розпочинає працювати у напрямку надання допомоги сім’ям, які виховують дітей з інвалідністю чи особам з інвалідністю. Переважно, це консультативна допомога. Тож, якщо люди з інвалідністю, або батьки, які виховують дітей з інвалідністю, або особи, які опікуються такими людьми звертатимуться до Світлани за допомогою, вона буде намагатись її надати, або ж знайти фахівців чи фахівчинь, які це можуть зробити.
Обстеження соціальних об’єктів громади та оцінка рівня їх інклюзивності
Важливою та корисною складовою роботи Світлани, як інклюзивної радниці, є обстеження об’єктів у Попаснянській громаді на предмет рівня їх інклюзивності та доступності. Світлана вже встигла провести таке обстеження у двох установах міста: Попаснянському центрі з надання адміністративних послуг та Попаснянському інклюзивно-ресурсному центрі.
Ми спитали Світлану, за якими критеріями вона робила оцінку інклюзивності цих об’єктів. Вона розповіла, що при відвідуванні установ проводить анкетування. Радникам та радницям надали спеціально розроблені анкети, які вони заповнюють в електронному вигляді під час візиту до установ чи організацій.
Перше, що потрібно сказати, що ця анкета містить близько 100 пунктів, за якими проходить оцінювання. Тож одразу слід зауважити, що наявність в установи звичайного пандусу це тільки «крапля в морі» у світі доступності та інклюзивності. Але, як зазначає радниця, багато хто звик думати, що коли будівля обладнана пандусом це вже свідчить про її доступність.
«Ця анкета, враховує всі відповіді на питання, які дає радник при обстеженні об’єкта, та автоматично підраховує результат. Після обстеження наш Центр з надання адміністративних послуг набрав 64 проценти доступності. Я вважаю, що це достатньо гарний результат, особливо у порівнянні з деякими об’єктами областей, де цей результат складає 16 або навіть 9 процентів. Додам, що наш ЦНАП одна з небагатьох установ, де є табличка з назвою виконана шрифтом Брайля, тактильна плитка на підлозі для людей з вадами зору, немає кабінок з дверима, обладнана санітарна кімната для людей з інвалідністю», - зазначає Світлана Бондаренко.
Другий об’єкт, який перевірила Світлана, був Попаснянський інклюзивно-ресурсний центр. По загальній кількості балів цей заклад набрав 60 процентів. Світлана зазначила, що попри те, що заклад орендує приміщення, і те, що наразі залишається недобудований альтернативний вхід до центру, оцінка доволі висока.
Наразі до Світлани Бондаренко вже звернувся Попаснянський професійний ліцей залізничного транспорту, задля того, щоб вона також провела обстеження цього закладу на доступність та безбар’єрність.
Яка користь від цих обстежень?
Слід зазначити, що всі результати обстеження об’єктів, які проводять інклюзивні радники чи радниці, є у вільному доступі на сайті Громадськість Луганщини та Донеччини. Тож кожен охочий може подивитись, які об’єкти, та в яких населених пунктах вже перевірили, і дізнатись, наскільки вони доступні для людей з інвалідністю. Ця інформація особливо стане у пригоді, якщо люди з інвалідністю будуть планувати візит до соціальних об’єктів в інших містах. Людина одразу зможе дізнатись, чи є в тому чи іншому закладі чи установі якісь перешкоди для неї та чи може вона самостійно туди потрапити без сторонньої допомоги. В міру роботи інклюзивних радників цей реєстр буде наповнюватись.
В планах на майбутнє у Світлани Бондаренко обстежити всі соціально-важливі об’єкти Попаснянської громади.
«У першу чергу я планую обстежити заклади охорони здоров’я та закладів освіти. Наразі, в наших закладах освіти немає учнів чи учениць з інвалідністю, які пересуваються на візочках. Але якщо такі з’являться, то організувати навчально – виховний процес для такої дитини буде вкрай важко. В наших навчальних закладах немає всіх необхідних умов, для того, щоб вони були повністю доступні для осіб з інвалідністю. Найбільше для навчання осіб з інвалідністю на візочках пристосований Попаснянській ліцей № 21, але і там є над чим працювати», - відзначає Світлана.
Після обстеження соціальних об’єктів у громаді Світлана планує розробити план дій для покращення та створення необхідних умов для людей з інвалідністю у тих чи інших закладах та установах та звертатися з цими ідеями до місцевої влади, керівників та керівниць організацій та установ.
Світлана згадує, як ще у 2019 році за допомогою голови асоціації громадських організацій осіб з інвалідністю Миколи Надулічного був створений проєкт пандусу біля будівлі, де знаходилось одразу три соціальних об’єкти. В організації була можливість безкоштовно розробити проєкти таких об’єктів і тоді звернулись саме до Світлани Бондаренко для визначення місця, де це вкрай необхідно. Спільними зусиллями з владою міста тоді цей проєкт був реалізований. Тож на вулиці Первомайська біля будинку № 48, де є аптека, відділення Ощадбанку і вже, наразі, колишнє поштове відділення, згідно з проєктом збудували зручний пандус.
Але тут теж є нюанс. Пандус, який дає доступ до соціальних об’єктів побудували, але самі ж установи не є доступними: у аптеки на вході поріг, банкомат теж має сходинку. Доречно буде сказати, що у відділенні банку зробили ремонт головного входу і потурбувались за будівництво пандусу і на сходинках.
Планів та ідей у Світлани Бондаренко багато, але, як вже було сказано на початку, робота інклюзивної радниці є громадською діяльністю. Тобто у Світлани, як і у інших інклюзивних радників та радниць є основне місце роботи, тож на громадську діяльність їй залишається не так багато часу.
Матеріал підготовлено в межах проєкту «НГО та медіа: новий формат співпраці» реалізується ГО «Медіапростір Україна» за технічного адміністрування ЗУРЦ у межах Програми ООН із відновлення та розбудови миру за фінансової підтримки урядів Данії, Швейцарії та Швеції.
Думки, зауваження, висновки або рекомендації, викладені в цьому матеріалі, належать авторам і не обов’язково відображають погляди ООН, та урядів Данії, Швейцарії та Швеції.
