29 квітня Михайло Панков робив черговий евакуаційний рейс у Попасну. Як завжди віз для тих, хто не бажає покидати місто, гуманітарку від міської військо-цивільної адміністрації, а на зворотному шляху планував евакуювати охочих.
Таких сміливців як він можна було перерахувати на пальцях. Дороги були усіяні гострими уламками ворожих снарядів, склом, дошками з цвяхами, що раніше були парканами. Пробив колеса, можна було вже не повернутися до Бахмуту й самому. Справа дуже ускладнювалася постійними артобстрілами. Куди прилетить наступного разу – невідомо. Але це не стримувало відважного волонтера – цього дня він нарвався на російських загарбників.
«Був впевнений, що по мирному автобусу стріляти не будуть. Я гадав, що розповіді про це – українська пропаганда», - згадує Михайло. Але у той день росіяни розстріляли з гранатометів на під’їзду до Попасної ще й мікроавтобус волонтера Сергія Рашка.
Пропонуємо вам відеоінтерв’ю з Михайлом Панковим. Ми навмисно не різали (не монтували) відео, щоб ні в кого не виникло думок, що якісь фрази вирвані з контексту та заради ефекту присутності поруч.
Михайло розповів у деталях, як він потрапив у полон, про що думав та бачив у підвалі, як загарбники проводили допити та ставилися до затриманих та спроби втечі з окупованого міста. Також ви дізнаєтеся історію зради тими, кого він рятував, чим живуть у «лнр» попасняни, як з Первомайська гатили з повітря по Попасній та дав поради тим, хто може опинитися в полоні. Деякі факти можуть когось шокувати.
