З перших днів російського вторгнення в Україну, 32-річний Антон Яремчук організував вивіз українських біженців за кордон. Потім разом з однодумцями вирішив займатися гуманітаркою, розповідає видання Заборона.
Команда гуманітарної місії
Першу гуманітарну допомогу було спрямовано на Бучу, Ірпінь, потім додалися Харків та Чернігівщина. Далі охопили Слов’янськ, Краматорськ і Луганщину.
Антон каже: "Наші гуманітарні місії розросталися. Додалося більше машин і людей. Команда складається з десятьох людей, але на кожну місію ми знаходимо волонтерів, які хочуть підключитися на короткий термін".
Згодом до команди приєдналися американські парамедики. У прифронтовій зоні вони проводили тренінги з тактичної медицини для волонтерів і всіх охочих.
Скільки коштує одна гуманітарна місія
Гуманітарна місія на схід України триває 3–4 дні. Це коштує близько п’яти тисяч доларів.
"В нас сім машин, з них одна — фура з баком на 200 літрів. До пального слід додати їжу для команди, проживання. Плюс кошти на броніки, каски", — уточнює деталі волонтер.
Гуманітарна місія на схід
Ще багато грошей йде, аби полагодити машину після поїздки. Дві-три місії прифронтовим бездоріжжям — і полетіла коробка. Щоразу треба перебирати ходову. З чимось нам допомагають іноземні організації, але здебільшого це донати.
Поїздки на схід завжди непередбачувані
"Смішно згадувати, як ми вперше приїхали в Слов’янськ два з половиною місяці тому. Ми заїхали туди в броніках, у касках, бо думали, що це дуже страшна зона", — розповідає Антон.
Гуманітарна місія на схід
Тоді у волонтерів склалося враження, що з міста виїхали майже всі люди, бо напередодні у сусідній Краматорськ прилетіла "Точка У". Згодом волонтери з’ясували: це — ще мирна територія в порівнянні з Сєвєродонецьком чи Лисичанськом.
Що вразило в містах Донбасу
Антон пригадує свій перший приїзд у Сєвєродонецьк: "Я побачив місто, у якому майже немає непошкоджених будівель. З кожним днем їздити було все важче: дороги усіяні осколками, цеглинами, усе в ямах, всюди лежать дроти. Приблизно так само й в Лисичанську".
Сєвєродонецьк вразив чоловіка візуально. Каже, там вперше побачив війну. Це коли артилерією намагаються знищити місто, щоб у ньому взагалі неможливо було перебувати або вести воєнні дії.
Чи безпечні волонтерські поїздки
Перед поїздкою волонтери перевіряють технічний стан машин. Їдуть колоною. Кожен член команди має бронік, каску, комплексну аптечку. У кожній машині знаходиться три людини: два водія і парамедик.
Заїхати у місто, яке перебуває під обстрілами, завжди складно і ризиковано. Тож свої дії волонтери завжди проговорю до дрібниць. На самих місцях працюють максимально швидко.
Гуманітарна місія на схід
"Поки ми працюємо на місці, хтось залишається біля машини з рацією, з ключами. Машину паркуємо так, щоб можна було виїжджати якомога швидше", — каже Антон.
У населеному пункті волонтери працюють за адресами, що надали родичі місцевих. А поки видають гуманітарку — спілкуються з людьми, мотивують їх евакуюватися. На жаль, виїхати з рідного міста погоджуються одиниці.
