Голова Попаснянської військово-цивільної адміністрації Микола Ханатов бачив востаннє своє рідне місто на Великдень. На Дніпропетровщині створив інформаційний центр з підтримки попаснян. Про це розповідає The Washington Post.
Ворог біля воріт
На Великдень росіяни щільно обстріляли Попасну. 41-річний гова ВЦА Микола Ханатов вийшов зі своєї квартири, що на четвертому поверсі і спустився сходами у підвал.
Очільник міста провів у підвалі разом із сусідами пліч-о-пліч не один день.
“Після тижнів інтенсивного обстрілу жителі навчилися ритму російських вогневих команд — пауза в обстрілі означає, що він має 10-хвилинну перевагу перед тим, як окупанти перезарядяться“, - каже чоловік.
Він пригадує, як кинувся до свого фургона та мчав проїздами та провулками, що вели на захід. Сподівався бути поза полем зору російських безпілотників, які вишукували цілі для ворожої артилерії. Місто, яке він знав напам’ять, виглядало розбитим у щент.
“Змирившись із втратою свого дому, він сподівався лише вибратися з нього живим. “Я ніколи так сильно не молився за своє власне життя“,— зізнається він.
Попасна у пеклі: 68 днів під обстрілами
В перші дні війни мешканці не наважувався покинути свої будинки. Однак, 2 березня розпочався обстріл. Влада зосередила свою увагу на евакуації тисяч жителів, які опинилися у пастці. Тим, хто відмовився виїхати намагалися доправляти гуманітарну допомогу.
День розпочинався з оцінки збитків за ніч, відправляючи ремонтні бригади для швидкого ремонту обстріляних ліній електропередач та водопостачання. "Вночі бомбили, а вранці все починалося спочатку", - пригадує Микола Ханатов.
Наслідки обстрілів у Попасній
Чиновники тишком розносити по домівках коробки з державними документами та комп'ютери, знаючи, що їм лишилися лічені дні у Попасній. Побоюючись викликати паніку серед місцевих з приводу того, що їх кидають, Ханатов доручив міському бухгалтеру щоночі забирати додому по одній коробці, доки не винесе усе.
Місто протрималося 68 днів, поки російські війська, нарешті, не розтрощили його виснажені оборонні позиції. В Попасній загинули сотні мирних жителів. На вулицях накопичувалися тіла вбитих, а у місті закінчилися плити для надгробків.
Задля своєї громади адміністрація Попасної працює на Дніпропетровщині
Керівництво ВЦА спочатку переїхало у Бахмут, але з наближенням бойових дій чиновники знову переїхали - на Дніпропетровщину.
Штаб-квартира попаснян розташована у Новомосковську на Дніпропетровщині. Голова ВЦА працює в приміщенні школи, в колишньому навчальному класі.
15 членів його адміністрації переїхали з окупованої Попасної і працюють з ним у тимчасовому центрі. Команда сповнена рішучості зберегти свою громаду навіть на відстані.
Штаб-квартира ВЦА
Вони по черзі приймають телефонні дзвінки та повідомлення в соціальних мережах від своїх земляків, яким потрібна допомога з пенсіями, свідоцтвами про народження, їжею та житлом.
Адміністрація “у вигнанні” займається організацію гуманітарних поставок виснаженим родинам із Попасної. В цьому місті знайшли прихисток понад 4 тисяч попаснян.
Гуманітарна допомога для попаснян-переселенців
Потреба в допомозі від ВЦА зростає, оскільки більшість з 20 000 жителів Попасної виїхали з окупованого міста, а ті, хто там залишились - стикаються з жахливими умовами життя.
“Це моральна підтримка, щоб люди знали, що керівники їх не кинули. Зараз на окупованій території народжуються і помирають люди”, — каже Ханатов.
Керівник громади переконаний, що побачить Попасну вільною, деокупованою.
"Ми всі все ще сподіваємося колись повернутися", - каже Ханатов.
