10-річному Матвію Головіну з Попасної подарувала піаніно житомирянка Вікторія Дубовик. Хлопчик через війну переїхав до Житомира. А його інструмент лишився в тимчасово окупованому місті.
Хто повідомляє: Суспільне новини
Виїхали у тому, що на нас було
Вікторія розповіла, що історію Матвія вона дізналася із соцмереж – у дописі йшлося, що хлопчик, який займається музикою з чотирьох років, більше не має на чому грати.
"Ця історія мене зачепила, тому що кожен з нас на період війни залишав свій дім. І для того, щоб дитині було краще адаптуватися на новому місці, вона має повернутися до своїх звичок, які вона залишила там. А продати це піаніно у мене рука не піднімалася, бо я вважаю, що такі речі, які мають душу, вони або передаються у спадок, або даруються", – каже Вікторія.
Вікторія Дубовик, Ірина та Матвій ГоловіниФото: Суспільне Житомир
Свій музичний інструмент Матвій мусив лишити вдома, коли разом з родиною переїхав п'ятого серпня до Житомира.
"Це у мене вже друге піаніно, – розповідає Матвій. – Перше лишилося в Попасній. Я граю на піаніно з чотирьох років. Обрав саме цей інструмент, тому що він найлегший. У майбутньому я мрію стати джазменом і буду писати свою музику"
Мама Матвія Ірина Головіна каже, що вони з родиною до останнього не хотіли покидати власного дому, але довелося.
"З першого ж кроку ми були вражені людяністю житомирян, – говорить Ірина. – Там було дуже страшно. Летіло постійно. Вибухало поруч з нашим будинком. Ми ховалися у підвалі, але то було дуже небезпечне сховище. Останньою краплею став момент, коли прилетіло нам в баню, впавши поряд із будинком. Тому ми і виїхали. Виїхали у тому, що на нас було, і з тим, що ми встигли кинути у сумку – документи, цінні речі і все. І то – ми не виїхали, а втекли".
Андрій грає на піаніноФото: Суспільне Житоми
Подароване Матвію піаніно родина Головіних вирішила залишити у центрі комплексної реабілітації для людей з інвалідністю "Лелека", який у серпні евакуювався з Попасної до Житомира.
"Принаймні воно точно вже залишиться у Житомирі, – каже мама Матвія – і буде від нього значно більше користі, ніж лише для однієї моєї родини. Так сталося, що воно вже стоїть тут, і ми почнемо займатися з маленькими житомирянами".
