Попасная.City зустрілися з тими, хто п’ять років потому захищав інтереси нашої держави на Майдані. Вони продовжили свою благородну справу, але тільки вже в лавах батальйону ім. генерала Кульчицького Національної Гвардії України.
Відбивався від БТРа
Боєць з позивним «Гном» спочатку виходив на Майдан лише ввечері після роботи та у вихідні. Але коли побачив, що мирне протистояння перетворюється в жорстокі бої, залишився підтримати друзів.
Згадує, що багатьох чоловіків вийти на Майдан надихнули жінки, які там знаходились.
Особливо запам’яталося хлопцю 18 лютого 2014 року. В цей день «беркутівці» пішли в масовану атаку.
«Зі сторони Європейської площі на нас пішов БТР. Ми закидували його вибуховою сумішшю, але він продовжував наступати. Позаду нас притисли. Він наїжджав на барикади, застрягав і відкачувався. І ось виходить, що ти стоїш, а над тобою нависає фрагмент БТРу», - розповідає хлопець.
Вистояти було важко
«Гном» витягав з під завали «Українського дому» військовослужбовців внутрішніх військ, які на місці подій виступали на боці влади Януковича. Деякі з патріотів Майдану негативно віднеслися до таких дій, але більшість вирішила їх відпустити. Чоловіки зробили живий коридор та дали їм можливість повернутися до своїх позицій, тільки вже без бронежилетів, зброї та касок.
В той день «Гном» отримав поранення у ногу: біля нього розірвалася граната, обмотана дрібними гвіздками. Повернутися на Майдан він вже не зміг, бо близько тижня не міг ходити.
Допомагав транспортом
«У присязі солдата написано «служити народу України». Не уряду, не президенту, а народу. Куди твої батько та мати, туди й ти йди за ними», - розповідає боєць Національної Гвардії України Василь Ш.
Киянин, історик за освітою пішов на Майдан після побиття студентів в ніч з 29 на 30 листопада 2013 року. Став учасником Автомайдану – підрозділу Революції Гідності.
Його штабом керував Олег Сєнцов. Кожен протестувальник з Автомайдану мав автомобіль. Завдяки транспорту на Майдані люди отримували від добровольців все необхідне: харчі, воду, пальне, предмети для будування барикад.
Автомайданівцям заважали так звані «тітушки». Вони палили та громили автомобілі, не зважаючи на те, перебуває в час погрому водій у транспорті чи ні.
«Кажуть про небесну сотню. Та ту сотню ще можна помножити. Багато людей пропали безвісти», - говорить військовослужбовець.
Носив поранених до Михайлівського собору
Диякон церкви Роман Ц. на Майдан пішов не за Європу. Його обурила жорстока поведінка «беркутовців», коли ті побили мирних студентів.
Він проводив роз’яснювальну роботу серед правоохоронних органів.
Роман. Ц каже, що бачив на власні очі, як збирались люди на Майдані, як завзято йшли в атаку. За його словами, люди жертвували власним життям, хоча мали можливість в будь-який момент просто покинути місце подій.
На очах майбутнього бійця Національної Гвардії України загинув його друг – ударом по голові його вбив «тітушка».
З представниками поліції у патріотів з Майдану спочатку не було непорозумінь.
«Іноді допомагали їм каски поправляти. Ми розуміли, що вони виконують свою справу», - згадує Роман.
Він каже, що іноді бачив, як поліцейські відмовлялися виконувати злочинні накази. Один з таких чесних українців за свою позицію отримав від «беркутівця» кулю в спину.
Оборонятися було практично нічим
Найстрашніша сутичка між силовиками та євромайданівцями, яка сталася на очах чоловіка, відбулася у Маріїнському парку.
«Стільки крові я не бачив за усе життя», - говорить українець.
По мирній багатотисячній ході летять світло-шумові гранати, коктейлі Молотова, а тітушки стріляють бойовими патронами. Люди не розуміють, звідки по нім цілять і обороняються дерев’яними щитами. Хтось падає і благає про допомогу. Поранених намагаються забрати медпрацівники «швидкої», але теж отримують поранення. Людей несуть до Михайлівського собору. Комусь надають допомогу вже там. Деяким не встигають. Священики у храмі відспівують загиблих.
«Ці нелюди намагалися увірватися у собор, але на поріг вийшли священики, і вони відступили», - додає Роман.
