Параметри струму в українських електромережах не ідеальні, що скорочує експлуатаційний строк електрообладнання. Тому на ринку є стійкий попит на стабілізатори, що мінімізують або повністю виключають негативний вплив позаштатних мережевих ситуацій на відповідальні електроприлади. Найсучаснішим типом таких засобів є інверторні стабілізатори напруги, які можна придбати за посиланням https://www.quant.ua/.
В межах нашої статті розглянемо особливості інверторних пристроїв, що пояснюють їхню конструктивну, технічну та функціональну перевагу над усіма типами приладів, представлених на ринку.
Особливості інверторної схеми
У силовій схемі інверторних стабілізаторів відсутні великі металеві елементи та комутаційні пристрої, що оптимізує їх масогабаритні характеристики. Іншою особливістю конструкції цих пристроїв є повна відсутність рухливих деталей, схильних до механічного зношування, і, як наслідок, великий робочий ресурс.
Принцип роботи інверторних стабілізаторів інший, ніж у трансформаторних з релейними і тиристорними ключами або повзунковими контакторами — вхідна мережна напруга спочатку випрямляється, а потім інвертується назад в змінну ідеальної синусоїдальної форми. При такому подвійному перетворенні принципово виключаються будь-які спотворення, а амплітуда вихідного сигналу повністю стабілізується і становить 220В. Загальний ККД сягає 97%. За своєю суттю інверторний стабілізатор напруги – це джерело безперебійного живлення, але без батарей.
Переваги інверторної схеми
Інверторні стабілізатори напруги мають багато переваг у порівнянні з класичними трансформаторними моделями, найістотніші з них такі:
- Ідеальна синусоїдальна вихідна напруга, що позбавлена впливу несинусоїдальних спотворень мережі на споживачів;
- Принципова відсутність таких параметрів, як швидкодія, час реакції чи відгуку. Стабілізація здійснюється миттєво завдяки постійному подвійному перетворенню напруги;
- Корекція напруги з високою точністю (±2%). Завдяки цьому пояснюється коректна та стійка роботу споживачів, що вимагає суворо номінального або максимально наближеного до нього значення вхідної напруги, наприклад газового котла, циркуляційної помпи;
- Безступінчасте (плавне) регулювання вхідної напруги, що позбавляє її стабілізацію таких побічних ефектів, як мерехтіння світильників, спотворення картинки та звуку у аудіо- та відеоапаратури;
- Вбудований автоматичний електронний байпас, у якому передбачено захисне відключення у разі виходу напруги за безпечні для навантаження межі. Крайні значення байпасної напруги виставляються вручну, залежно від вимог конкретного навантаження;
- Фільтрація вхідних та вихідних перешкод, захист від імпульсних перенапруг. Вона усуває мережні перешкоди та перешкоди, що наводяться підключеними електроприладами;
- Компактні розміри та порівняно легка вага завдяки відсутності важких силових трансформаторів;
- Можливість локального, дистанційного моніторингу та налаштування робочих параметрів стабілізаторів по локальній мережі чи Інтернету.
Недоліки технології
Інверторні стабілізатори дорого коштують через складність виробництва, але завдяки довговічності та невимогливості до обслуговування, у перспективі є вигіднішими за традиційні схеми.
Ще одним недоліком є наявність у схемі електронних вузлів, що чутливі до конденсату. Це обмежує застосування інверторних стабілізаторів за негативних температур, потребує їх встановлення всередині приміщень чи кліматичних шафах. Втім, над усуненням цього недоліку зараз вдало працюють.
