Для Олександра Моісеєнка війна почалася влітку 2014 року. Це була його перша волонтерська поїздка до батальйону "Айдар" і 26-ту артилерійську бригаду. Потім почав допомагати українському війську. Олександр за освітою інженер-механік, тож ремонтував військову техніку та зброю, виготовляв пічки-буржуйки для бійців АТО. У лютому 2022 року вивіз свою сім’ю з Сіверськодонецька на захід України, а сам подався до ЗСУ.
Коваль з міста Сіверськодонецьк Олександр Моісеєнко розповів редакції сайту Попасна.City про те, як повномасштабне вторгнення РФ в Україну змінило його життя.
Інженер-механік з Сіверськодонецька допомагав українським військовим з 2014 року
Олександр народився у Сіверськодонецьку в 1974 році. З юнацьких років йому подобалося робити різні вироби із заліза. Пізніше він опанував ковальство і зайнявся художнім зварюванням.
У 2014 році, з початком війни на сході України, чоловік взявся за волонтерство. Спочатку, разом з однодумцями, возив продукти та воду жителям сусіднього Лисичанська.
Пізніше у своїй майстерні почав ремонтувати військову техніку для українських підрозділів.
“Протягом семи років ремонтував для наших хлопців броньовану техніку, авто, приладдя до зброї, виготовляв “сошки” та “буржуйки”. Дуже щільно я цим займався. За цей час отримав великий досвід та багато гарних знайомств“, - пригадує Олександр.
Фото: з особистого архіву О.Моісеєнка
СБУшники ще в 14-му році попередили Моісеєнка, що йому в жодному разі не можна потрапляти на ту сторону: Білорусь, Росія, Грузія, тим більше — на територію т.зв. ЛНР/ДНР. Та чоловік туди й не збирався. Між волонтерською роботою, він встигав ще виготовляти металеві скульптури, якими прикрашав вулиці рідного Сіверськодонецька.
Вивіз сім’ю з Сіверськодонецька та пішов у ЗСУ
Після початку повномасштабного вторгнення Росії, у лютому 2022 року, пан Олександр взявся за безпеку власної сім’ї.
“Я вивіз дружину, дітей. Коли майже доїхали до міста Дніпро, нам зателефонували з Сіверськодонецька і попередили, що і мене, і мою дружину, яка працювала в прокуратурі, вже шукають”, - каже Олександр Георгійович.
Сіверськодончанин повіз свою родину якнайдалі від дому — на Львівщину. Влаштувавши її у знайомих, чоловік разом з товаришем, який воював з 2014 року, поїхав до Києва — в територіальну оборону.
За три дні Олександр доєднався до добровольчого батальйону “Миротворець” на Оболоні. Коли зрозуміли, що штурму Києва вже не буде, Моісеєнко з товаришем повернулися до Львова. З часом сєвєродончанин перевіз дружину з дітьми на Івано-Франківщину, а сам вирішив йти до Збройних Сил України.
Командир брав Олександра до свого підрозділу, як спеціаліста з ремонту військової техніки. Тож чоловік попрямував до рідного Сіверськодонецька — по інструмент.
Моісеєнко розповідає: “Це було 16 квітня. Містом вже бігали ворожі ДРГ. Я заїхав до майстерні й забрав все, що влізло в автівку: зварювальний апарат, шліфувальні машинки та інструменти, що знадобляться для ремонту озброєння”.
Ще чоловік встиг заскочити додому: забрав документи, деякі особисті речі та ще подарункові ножі, які виготовив для родини приятель.
Пізніше Олександру стало відомо, що на початку травня в їхній будинок прилетів снаряд і будівля згоріла, а майстерню пограбували місцеві колаборанти.
“Я з нуля створив майстерню й інструменталку у батальйоні, в якому служу. Я ремонтую зброю і техніку нашого підрозділу. А нещодавно створив “майстерню на колесах”, щоб була змога виїхати якнайближче до лінії фронту. Якраз зараз перебуваю на ротації - “на передку” ремонтую важкий кулемет Browning”, - розповідає Олександр.
Сєвєродончанин облаштував майстерню-бус не тільки професійним інструментом, а й автономним живленням та системою пожежогасіння.
Фото: з особистого архіву О.Моісеєнка
“Навчання у технікумі, інституті та досвід роботи на комбінаті “Азот” дуже мені згодилися. Я не тільки ремонтую техніку та зброю, а також навчаю цього людей, які приїжджають до мене з інших підрозділів ЗСУ”, - переповідає інженер-механік.
Коли в когось щось не виходить з ремонтом, то за “операційний стіл” викликають його — інженера.
Чоловік зізнається, на цій війні він воює зварювальним полу автоматом і своїми мізками: “Нині на фронті дуже різноманітна лінійка озброєння: є і радянське, і іноземне. На більшість немає ані інструкцій з обслуговування, ані запчастин. А відтак все це доводиться придумувати самому”.
Під час війни страшно всім: і на фронті, і у Києві
На запитання чи страшно йому на фронті, Олександр відверто каже: “Так, страшно. Буває гучно, літають ворожі дрони… А де зараз не страшно? Небезпека кругом — ракети прилітають у Київ, Одесу, Львів”.
В такі моменти чоловік думає про свій дім, якого вже нема, та згадує близьких:
“Завдяки цій війні я зрозумів одне: дім — це там, де твої рідні, де дружина й діти, де матір. Це надає сил і витримки”.
І хоча Олександру не доводиться стрілять самому, він усвідомлює: чим швидше він полагодить військову техніку й приладдя для зброї, тим швидше відремонтоване озброєння буде нищити російських загарбників на полі бою. А відтак — він наближає перемогу України.
Фото: з особистого архіву О.Моісеєнка
Задля цього Олександр намагається передати свій досвід як найбільшій кількості людей, поділитися з ними таємницями “ремонтного ремесла” - щоб відновлене знаряддя чимскоріше поверталося на фронт. Бо втрачати на війні побратимів та друзів дуже важко.
Олександр Моісеєнко перераховує полеглих: сіверськодонецький підприємець та викладач Андрій Жидков, байкер з Лисичанська Бодя, кум Максим Базюлькин. І це — не просто земляки, це — найкращі друзі.
Коли закінчиться війна. Чи повернеться коваль у рідний Сіверськодонецьк
Олександр відверто зізнається, що не знає чи захоче привезти своїх дітей у Сіверськодонецьк після перемоги. На його думку, навіть після деокупації й розмінування території, там не буде безпечно.
“Снаряди другої світової знаходять і дотепер. Сучасна зброя може пролежати понад 100 років, а земля час від часу буде “виштовхувати” чуже на поверхню. Наразі я серйозно не розглядаю повернення родини до міста”, - каже сіверськодончанин.
На його думку, більшість жителів навряд чи повернуться додому. Не кожен схоче вертатися туди, де розграбовано нажите роками майно та знищено особисті плани на майбутнє.
Крім того, багато містян знайшли прихисток в інших регіонах України. Вони вже адаптувалися там, знайшли роботу, влаштували дітей на навчання.
Фото: з особистого архіву О.Моісеєнка
Як швидко в напівзруйнованому Сіверськодонецьку почнуть відновлювати житло, інфраструктуру, промисловість?
Олександр каже, що може змінити свою думку, якщо під час відновлення міста побачить перспективи. Хоче вірити в майбутнє Сіверськодонецька.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: В окупованому Сіверськодонецьку дитсадки працюють лише дві години на день. А місцеві школи - один раз на тиждень
