Матеріал в роботі: буде готовий 23-24 грудня
Гірчанка Оксана Діденко працювала на швейній фабриці в Лисичанську, потім повернулася до свого Гірського. Жінка пішла працювати на шахту, а вдома шила людям різні речі на замовлення - були потрібні кошти, аби підняти на ноги двох дітей.
У 2022-му поїхала, якнайдалі від небезпеки – на Львівщину. У Трускавці переселенку з дітьми прихистили в санаторії з такими, як вона ВПО. Та жінка не сидить склавши руки. Допомагає ЗСУ: плете маскувальні сітки та робить окопні свічки. З тієї гуманітарки, що отримує від волонтерів, знаходить можливість відправляти коробки з допомогою на фронт. Крім продуктів, відправляє шкарпетки, турнікети та ліки.
«Через російську мову мене не хотіли брати на роботу, навіть за наявності вакансій. Та я не падала духом: по троху почала вивчати українську. З «переселенських» грошей я назбирала необхідну суму на купівлю швейної машинки. У Гірському у мене вдома були шикарні промислові машини. А тут купила - на яку грошей вистачило. Тож взялася допомагати переселенцям з одягом. У санаторії проживає кілька сотень людей і кожному щось треба: комусь ушити, іншому – перешити. Наразі мене взяли на роботу на місцеву швейну фабрику, але після роботи продовжують «вдягати» земляків. Треба допомагати один одному»
