Тетяна Якубовська - машиніст водопостачання. З 2004 року вона працює на насосних станціях Попасної. Вже 15 років поспіль вона прокидається рано вранці ще до сходу сонця. І все це за для того, щоб у центральній частині міста, коли ми з вами прокидаємось, була вода у квартирах та домівках. Тетяна розповіла нам про те, як це працювати у такому режимі і чи складно прокидатись на роботу, коли всі ще сплять.
- В системі водопостачання я працюю ще з 1995 року. Я знаю усі насосні станції у Попасній, бо працювала на кожній з них, працювала і в районі на насосних Комишувахи, Лоскутівки й інших, коли вони ще відносились до залізниці. А вже у 2004 році, коли в Попасній сформували власне підприємство, я влаштувалась на роботу тут і працюю досі.
Для того, щоб вчасно потрапити на роботу, я прокидаюсь без п’ятнадцяти хвилин на четверту. Прокидаюсь по дзвінку будильника, і вже без двадцяти хвилин на п’яту я виходжу з дому. До роботи йти рівно двадцять хвилин – це вже перевірено роками. Влітку хоча б світає рано, а от узимку виходити приходиться затемна. Найбільше я не люблю зиму, сніг, лід або навпаки вода від того, що все розтануло – і при цьому все одно треба йти.
Контролює подачу води в центрі міста
О п’ятій годині я вже на роботі. Саме в цей час на Попасну подається вода, і я повинна увімкнути всі насосні станції в центральній частині міста, за які несу відповідальність, а їх таких шість. Зараз вже легше, бо нам встановили нове обладнання, завдяки якому весь процес майже повністю автоматизований. Раніше доводилось вручну запускати всі насоси на шістьох станціях.
У мене розривний робочий день, тому о десятій я йду додому, а о 16 годині знову йду на роботу і працюю аж до 22 години. Обов’язково трохи відпочиваю між цими змінами – хоча б годинку полежу і стає набагато легше. Буває, що не вдається відпочити вдень, і тоді вже близько до восьмої вечора починає клонити у сон. Але я виходжу на вулицю і сон одразу відступає.
Весь робочий час проводжу на ногах, бо треба контролювати роботу всіх насосних станцій, слідкувати за тиском води, вчасно виявляти несправності та доповідати по них. Ось так ходжу по колу весь робочий час, від однієї станції до іншої.
Насосна станція біля будинку 58 по Первомайській
Додому я приходжу вже о 22:30. Поки зроблю домашні справи вже й спати залишилось зовсім мало. Добре, що в мене графік два через два – два дні я працюю і два дома відпочиваю.
Вставати рано за ці роки я вже звикла – сьогодні я вихідна, але все одно прокинулась без будильника о пів на п’яту ранку. За всі роки роботи я всього пару раз просипала і то це було вже давно. До того, як я почала працювати у Попаснянському департаменті КП «Попаснянський районний водоканал», мій робочий день починався о сьомій годині, майже як у всіх. Тому було важкувато одразу перелаштовуватись на новий графік. Але так було лише перший час. Я жайворонок і звикла вставати рано, тому і до цього раннього підйому теж швидко звикла.
Щоб прокинутись для мене головне одразу встати з ліжка, почистити зуби і вмитися, і тоді я, як огірок (посміхається). Але вставати з ліжка потрібно не різко, бо потім може боліти голова. Треба повільно встати поставити ноги на підлогу і трохи посидіти, а вже потім йти одягатись і все інше.
Бажаєте дізнатись про те, як звикли до такого режиму роботи представники інших професій зі сходу України, тоді заходьте на Свои.City. Журналісти Медіакластеру Схід Агенції розвитку локальних медіа «Або» розпитали героїв, як звикнути до такого графіку, та як вставати затемна і почуватися бадьоро.
