Напередодні Дня вчителя ми поспілкувались з молодим спеціалістом, який нещодавно працює у школі. Денис Шулік - вчитель фізичної культури в ОНЗ “Попаснянська загальноосвітня школа No1”. В школі він працює тільки третій рік. Тому ми попросили його розповісти про свої враження від професії, згадати свої перші кроки та переживання, а також поділитись з нами своїм баченням на роботу вчителя. Далі розповідь молодого вчителя від першої особи у форматі монологу.
Я навчався у Лисичанському педагогічному коледжі. Закінчив 4 курси та отримав диплом молодшого спеціаліста. За фахом я вчитель фізичної культури. В школі я працюю вже третій рік, почав ще на третьому курсі.
Займався спортом і навчався в Луганському обласному вищому училищі фізичної культури. У кінці 2014 року мені довелось виїхати з Луганська, почалися бойові дії. Найближчим закладом виявився саме Лисичанський педагогічний коледж. Саме так я і став вчителем.
Ще коли я проходив практику у коледжі, було трохи страшно. Лисичанські школи досить заповнені, і є класи, де навчаються до тридцяти, а то і більше дітей. І коли всі ці діти дивляться на тебе, а їх всіх треба чомусь навчити і показати на власному прикладі, – було трохи страшнувато. Але це тільки перші уроки – напевно всі через це проходять. Але згодом я «втягнувся».
Звісно, є такі діти, які не ставляться до вчителів з повагою, незалежно від того, наскільки вони старші. Але якщо вчитель правильно зарекомендував себе ще на першому уроці, то в нього не повинно бути таких проблем.
Ліворуч на фото Анатолій Береславський, а праворуч Валентина Шулік - мати Дениса
В мої перші дні в школі до мене всі «приглядались»: і діти, і колеги – деякі мене вже добре знали ще до того, як я почав працювати. Діти теж бачили мене до цього декілька разів. В цій школі також працює мій батько. Допоміг пристосуватись до нових умов Анатолій Береславський, який теж працює вчителем у школі. Він розповів, як проводити урок, як поводитися з дітьми.
Я постійно порівнював свої уроки фізкультури, коли я сам навчався в цій школі, та уроки, які проводять зараз. Кожен вчитель веде по-різному. Деякі приділяють більше уваги теорії, деякі практиці, але в цілому нічого глобально не змінилось.
Найбільше, що запам’ятовується, - це перемоги дітей у різних змаганнях. Діти отримують медалі, кубки і від цього отримую задоволення. І я як їхній вчитель і наставник теж.
Окрім того, що я працюю в школі, я ще треную баскетбольну команду у Дитячо-юнацькій спортивній школі в Попасній. Мої діти вже встигли взяти бронзу на обласних змаганнях.
Денис зі своїми учнями
Молодий вчитель отримує десь 4,5-5 тисяч гривень, якщо він отримав свою повну ставку - 18 годин. Наразі є значна різниця в заробітній платі між молодим спеціалістом, який прийшов та працює 2-3 роки, і вчителем, який працює понад 20 років. Їм нараховується надбавка за вислугу років, тому вони отримують значно більше. Але я вважаю, що треба дещо вирівняти цю ситуацію.
Навіть якщо це молодий спеціаліст, він не повинен отримувати заробітну плату з великим розривом від більш досвідчених колег. На мій погляд, молодий спеціаліст має отримувати приблизно 11-12 тисяч.
Бажаєте дізнатись про те, як відносяться до своєї професії та за що людять роботу молоді вчителі в інших містах сходу України, тоді заходьте на Свои.City.
Журналісти Медіакластеру Схід Агенції розвитку локальних медіа «Або» розпитали молодих учителів, які працюють у невеликих містах Донбасу, чому вони обрали таку професію, що є їхніми найбільшими страхами, що дає радість і чи влаштовує зарплата.
