Команда учнів 10 класу попаснянської опорної школи №1 під керівництвом директора школи Віктора Шуліка прийняла участь у проекті «Радянське минуле: (пере)осмислення історії». Для участі у проєкті учні навіть створили власний сайт.
Команда школярів вирішила досліджувати та збирати інформацію про пам'ятники нашого міста. Після обговорення майбутньої теми для дослідження команда зупинилася на виборі одного, який згодом отримав назву - (Не)вшанована пам'ять.
Зібравши інформацію про кожен із пам’ятників, учні хотіли знайти хоча б одну рису, що відрізняє якийсь із пам'ятників, від тих, що усі звикли бачити на площах свого міста.
Таким чином, вони вийшли на пам'ятні споруди, які встановлені у нашому місті і присвячені жертвам німецької окупації, а точніше - дітям, які загинули у Рубащанському лісі. Учні дізнались, що ці пам'ятники єдині у своєму роді і аналогів їм немає, тому обрали їх, як об'єкт дослідження.
Отримали інформацію в музеї 24 школи
Далі учні почали збирати дані про ці пам'ятники, звернулась до краєзнавчого музею 24 школи, де отримали багато цікавої і достовірної інформації, а також зустрілись з виконуючим обов’язки голови районної ради Миколою Черніковим, який був одним із ініціаторів встановлення пам’ятників дітям що загинули у Рубащанському лісі.
Учні дізнались, що два пам’ятники, присвячені дітям, постраждалим за часи Великої Вітчизняної Війни були встановлені зовсім нещодавно у 2007 та 2013 роках, хоча трагедія, внаслідок якої їх спорудили, відбулась у далекому квітні 1943 року.
Поспілкувались з Миколою Черніковим
Далі уривок з історії, який розповідає про події у Попасній у воєнний час.
Квітень 1943 року. У прифронтовій Попасній вже дев’ятий місяць стоять німецькі війська. Всюди були розвішані об’яви, в яких дітям від 10 до 18 років пропонувалось за легку працю отримати гроші та їжу. Загальні збори було призначено на 14 квітня біля Будинку міської ради. Саме там було відібрано певну кількість дітей, яких пізніше посадили на вантажівки та повезли у невідомо куди. Їх повезли до Рубащанського лісу, який знаходиться на околиці міста. Мешканці знали, що цей ліс був замінований під час відступу радянських військ. Тому більш дорослі діти, які знали розташування цього лісу, вже швидко почали підозрювати, куди їх везуть. Коли привезли дітей до лісу, німецькі військовослужбовці разом із місцевими «поліцаями» вишикували дітей у шеренгу та, погрожуючи розправою, гнали до лісу на «розмінування». Дітей, що відмовлялись або намагались вчинити супротив – розстрілювали на місці. За деякими даними, близько 29 дітей зазнало ушкоджень, 21 дитина загинула. Після того, як остання дитина впала, німці забрали тіла вмерлих та ще живих, але тяжко поранених дітей. Дітей, які загинули, відвозили до міської школи №24, звідки тіла забирали змучені батьки. Тих, кому вдалось вижити, відвозили до німецького госпіталю, де надавали необхідну допомогу.
«Дізнавшись про цю історію, в нас стало виникати багато суперечливих запитань. Наприклад, чому пам’ятники були встановлені вже за часів незалежної України, а не під час діяльності радянської влади? Навіщо дітей спочатку відправили на загибель, а потім повернули додому, а поранених почали лікувати? Чи можна вважати дії дітей проявом колабораціонізму? Далі ми звернули увагу на проблему дітей – жертв війни, а згодом на проблему жертв війни і зрозуміли, що за часів радянського минулого, це не зовсім «зручна» тема . У міжнародному праві вона стала актуальною після світової війни. І тільки з прийняттям Женевської конвенції 1949 року були прийняті основні принципи застосування гуманітарного права», - підкреслюють члени команди, які працювали над проєктом.
Аналізуючи отриману інформацію, команда використала роботу Сергія Єкельчика «Повсякденний сталінізм», який дослідив питання перебування мирного населення під час окупації та подальше відношення влади до цих людей.
Відповіді на ці та інші запитання команда учнів розмістила на сайті, який вони створили самотужки в рамках проєкту. Там також зібрали всю отриману інформацію, спогади постраждалих, мапи бойових дій тих років, за допомогою яких набагато легше зрозуміти звідки йшов наступ німецьких та радянських військ.
Головна сторінка сайту
Результати своєї роботи оприлюднили на шкільній сторінці у Фейсбук, та підготували презентацію проекту для виступу на районне методичне об’єднання вчителів історії, а також висвітлили всю інформацію на власному сайті.
