Законом України передбачено, що щорічну відпустку наперед (основну і додаткову) в повній тривалості можуть надавати працівнику після безперервної роботи тривалістю шість місяців на підприємстві в перший рік після працевлаштування. А чи знаєте ви, що можна отримувати відпустку до настання 6-місячного терміну безперервної роботи? Існують певні винятки.
Згідно частини 7 статті 10 Закону України «Про відпустки», щорічну відпустку можуть надати за бажанням працівника до настання цього 6-місячного терміну безперервної роботи, а саме:
1) жінкам — перед відпусткою у зв’язку з вагітністю та пологами або після неї, а також жінкам, які мають двох і більше дітей віком до 15 років або дитину з інвалідністю;
2) особам з інвалідністю;
3) особам віком до вісімнадцяти років;
4) чоловікам, дружини яких перебувають у відпустці у зв’язку з вагітністю та пологами;
5) особам, звільненим після проходження строкової військової служби, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб офіцерського складу або альтернативної (невійськової) служби, якщо після звільнення із служби вони були прийняті на роботу протягом трьох місяців, не враховуючи часу переїзду до місця проживання;
6) сумісникам — одночасно з відпусткою за основним місцем роботи;
7) працівникам, які успішно навчаються в навчальних закладах та бажають приєднати відпустку до часу складання іспитів, заліків, написання дипломних, курсових, лабораторних та інших робіт, передбачених навчальною програмою;
8) працівникам, які не використали за попереднім місцем роботи повністю або частково щорічну основну відпустку і не одержали за неї грошової компенсації;
9) працівникам, які мають путівку (курсівку) для санаторно-курортного (амбулаторно-курортного) лікування;
10) батькам — вихователям дитячих будинків сімейного типу;
11) в інших випадках, які передбачені законодавством, колективним або трудовим договором.
Варто зазначити те, що відпустку наперед можуть надати як працівникам, які працюють до одного року в організації, так і працівникам з тривалим стажем роботи.
А от якщо працівник вирішив звільнитися з роботи до закінчення робочого року, за який він уже одержав щорічну відпустку повної тривалості, то йому відрахують із зарплати певну частину суми - це заборгованість перед підприємством щодо нарахованих раніше відпускних за невідпрацьовану частину робочого року.
Статтею 127 Кодексу законів про працю передбачено випадки, за яких можна провадити відрахування із заробітної плати у разі використання відпустки наперед, а саме:
1) при звільненні працівника до закінчення того робочого року, в рахунок якого він вже одержав відпустку,
2) за невідроблені дні відпустки.
Відрахування за ці дні не провадиться, якщо працівник звільняється з роботи з таких підстав:
- призов або вступ працівника або власника - фізичної особи на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу,
- переведення працівника, за його згодою, на інше підприємство, в установу, організацію або перехід на виборну посаду;
- відмова працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, установою, організацією, а також відмова від продовження роботи у зв'язку із зміною істотних умов праці;
- змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників;
- виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров'я, які перешкоджають продовженню даної роботи, а так само в разі відмови у наданні допуску до державної таємниці або скасування допуску до державної таємниці, якщо виконання покладених на нього обов'язків вимагає доступу до державної таємниці;
- нез'явлення на роботу протягом більш як чотирьох місяців підряд внаслідок тимчасової непрацездатності при певному захворюванні, не рахуючи відпустки по вагітності і родах.
