Право на спадщину в Україні: які важливі юридичні особливості треба знати кожному

Спадкодавцем в Україні може стати не тільки громадянин України, а також іноземець чи навіть людина, яка не має громадянства. Єдине важливе правило в усіх трьох випадках – це може бути тільки фізична особа. А от спадкоємцями можуть бути як фізичні, так і юридичні особи, а також держава. Фізичні особи можуть отримати спадок як за законними підставами, так і посилаючись на наявність їх згадування у заповіті спадкодавця. Юридичні особи (колективи, організації) або держава можуть отримати спадщину тільки якщо про це зазначено у заповіті.

Отримати спадок можуть також ті, хто має будь-яке громадянство або знаходиться у будь-якому стані дієздатності:

• громадяни, яких суд визнав недієздатними через душевну хворобу або слабоумство;
• громадяни, дієздатність яких обмежена (люди з психічними розладами, а також ті, хто зловживають алкоголем, наркотиками, що призводить до скрутного становища його сім’ї або його самого);
• особи, що перебувають у місцях позбавлення волі;
• малолітні та неповнолітні громадяни.

Спадкоємцями можуть бути діти, яких зачали за життя спадкодавця і народили живими після його смерті (тобто після відкриття спадщини).

• громадяни, які умисно вбили спадкодавця чи будь-кого з можливих спадкоємців або вчинили замах на їхнє життя;
• ті, хто умисно своїми діями заважав спадкодавцю скласти заповіт, внести до нього зміни або взагалі скасувати і це посприяло виникненню права на спадкування у них самих чи інших осіб або збільшенню їхньої частки у спадщині;
• батьки померлої дитини, позбавлені батьківства, якщо їхні права не поновили на час відкриття спадщини, а також батьки (усиновлювачі) та повнолітні діти (усиновлені), інші особи, які не виконували свої обов’язки щодо утримання спадкодавця й цю обставину встановив суд.

Якщо спадкодавець при житті встиг скласти заповіт і не скасував його, то після його смерті він передає майно або ще якісь цінні речі тільки за заповітом. Спадкування за заповітом є першочерговим серед інших видів спадкування. Отримання спадку за законом особа має тільки за деяких умов:

• Якщо немає заповіту або повністю чи частково його визнали недійсним;
• Якщо спадкоємець за заповітом не приймає спадщину або відмовляється від неї;
• Якщо спадкоємець втратив право на спадкування за заповітом;
• Якщо заповіт не охоплює усієї спадщини.

Особи, які перераховані у законі, отримують рівні частки майна згідно відповідної черговості. Розподілення прав та обов’язків, часток майна та взагалі призначення когось спадкоємцями у заповіті залежить тільки від бажання самого заповідача.

Як правило у заповіті вказують найрідніших людейФото: pixabay.com

Іноді право на отримання спадку одночасно має спадкоємець за заповітом і спадкоємець за законом. Це може статися якщо якусь частину спадщини не вказали в заповіті, якщо когось із спадкоємців за заповітом усунули від права на спадкування або якщо спадкоємець відмовився від спадщини чи не прийняв її.

Зверніть увагу: право на спадкування у спадкоємців за законом виникає тільки у разі відсутності цього права у спадкоємців за заповітом.

Право на отримання спадку виникає в день смерті спадкодавця або в день, коли особу визнали померлою. Спадкоємець має право прийняти спадщину, відмовитися від неї взагалі чи на користь іншої особи, і навіть просто проігнорувати обидві можливості.

Щоб отримати спадок за законом існує відповідна черговість, яка визначає тих, хто може претендувати на майно у першу чергу. Підставами закликання до спадкування за законом можуть бути шлюбні відносини, родинні чи сімейні стосунки, усиновлення, знаходження на утриманні спадкодавця не менше п’яти років до його смерті. Розширити коло осіб-спадкоємців за законом неможливо.

Цивільне законодавство встановило п’ять черг спадкоємців за законом:

1. рідні діти померлого, у тому числі і народжені після його смерті, батьки спадкодавця, і той з подружжя, який його пережив;
2. рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері;
3. рідні дядько та тітка спадкодавця;
4. особи, які проживали із спадкодавцем однією сім’єю не менш як п’ять років до відкриття спадщини;
5. утриманці спадкодавця, які не були членами його сім’ї, а також інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно.

Не входять до складу жодної з черг спадкоємців за законом онуки (правнуки), прабаба, прадід, племінники спадкодавця. Але вони можуть отримати спадок за законом, якщо на момент відкриття спадщини немає в живих того родича, який був би спадкоємцем, тому його частка спадку переходить їм.

Найпопулярніше майно у спадку - це нерухомістьФото: pixabay.com

Важливо зазначити, що кожна наступна черга спадкоємців за законом може одержати право на спадкування у випадку відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення таких спадкоємців від спадкування, неприйняття усіма спадкоємцями попередньої черги спадщини або відмови від її неї.

Можлива зміни черговості одержання права на спадкування, якщо зацікавлені в цьому спадкоємці укладуть договор. Цей договір треба укласти після відкриття спадщини і він не повинен порушувати прав спадкоємців, які не беруть в ньому участі, але мають право на частку у спадщині.

Реалізувати законне право на отримання спадку можливо у будь-яких органах нотаріату (як державних, так і приватних) в шестимісячний строк з моменту відкриття спадщини, написавши відповідну заяву.

Юридичним оформленням права на спадщину є видача нотаріусом свідоцтва. Нотаріус зобов’язаний встановити факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства за заповітом або за законом осіб, які подали заяву про видачу свідоцтва, склад спадкового майна, на яке видається це свідоцтво, та перевірити факт належності такого майна спадкодавцю, наявність претензій кредиторів. На підтвердження цих обставин спадкоємцями повинні бути подані нотаріусу відповідні документи.

Якщо спадщину приймає кілька спадкоємців, то свідоцтво про право на спадщину видають кожному спадкоємцю окремо з визначенням його частки в спадковому майні. Видача свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям, як і прийняли спадщину, строком не обмежена. Отримання такого свідоцтва є правом спадкоємця, яке він може реалізувати у будь-який час по закінченні строку, встановленого для прийняття спадщини.

Спадкоємець вважається прийнятим спадщину у випадках:

• якщо спадкоємець постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини і протягом шестимісячного терміну не заявив про відмову від неї;
• якщо спадкоємець малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, і заява про відмову від прийняття спадщини не була їм написана протягом шестимісячного терміну.

Прийняти спадщину можливо або всю, що йому належить, або не приймати її взагалі. Спадкоємець не може прийняти лише частину спадщини і відмовитись від іншої або висунути інші умови, на яких він приймає спадщину.

Звертайте особливу увагу на документаціюФото: pixabay.com

Спадкоємець за заповітом може просто відмовитися від спадщини (без зазначення конкретної особи), а також відмовитися на користь іншого спадкоємця (якщо він є). При відмові без зазначення конкретного спадкоємця, частка у спадщині, яку він мав право прийняти, переходить до інших спадкоємців за заповітом і розподіляється між ними порівну.

Спадкоємець за законом має право відмовитися від прийняття спадщини на користь одного або кількох спадкоємців за законом незалежно від черги. У разі безадресної відмови від прийняття спадщини, ця частка переходить до інших спадкоємців тієї ж черги порівну.

Муніципальна няня: що це за послуга, та хто може нею скористатися