Телебачення – найбільш популярне джерело інформації для аудиторії. Глядач може контролювати, «фільтрувати» повідомлення, які він отримує по одному каналу, наприклад, через слово і через зорові образи. Коли ці канали з’єднуються, ефективність впровадження в свідомість різко зростає – «фільтри» розриваються. Текст, що читається диктором, сприймається як очевидна істина, якщо дається на тлі відеоряду – образів, знятих «на місці подій». Критичне осмислення стає важким, навіть якщо відеоряд не має ніякого зв’язку з текстом. Ми пропонуємо до вашої уваги третю частину з серії матеріалів про види маніпуляцій в засобах масової інформації.
У телебачення широкий простір для втілення різного роду маніпуляцій. За допомогою «картинки» можна підсилити або ослабити враження (наприклад, ефектом аплодуючої публіки). При виступі одного з учасників дебатів можуть демонструвати лише зацікавлені обличчя, які уважно слухають все, що він говорить. А от коли виступає інший політик, то оператор може запропонувати протилежну «вибірку» – на екрані ви бачите байдужі обличчя, що позіхають від нудьги або навіть дивляться з обуренням.
На телебаченні вміють «наклеювати ярлики». Як правило, це негативно забарвлені, взагалі не підкріплені фактами, оціночні судження.
Для закріплення ефекту маніпуляції, інформацію можуть повторювати з ефіра в ефір. Повторення однієї інформації допомагає відволікти увагу суспільства від важливих подій на менш значущі та знизити психологічний опір з боку суспільства. Тому, якщо ви бачите одну історію, яку нам розповідають у різних варіаціях безліч разів, то це, скоріш за все, робиться для того, щоб закріпити цю інформацію у масовій свідомості.
Дуже часто телебачення замість дискусії аргументів подає бездоказові твердження, презентуючи тільки одну думку, вигідну для них.
Метод маніпуляції «Спіраль замовчування», або маніпулювання опитуванням громадської думки – це підбір коментарів, який повинен переконати громадян у підтримці більшістю суспільства тієї чи іншої точки зору або політичної позиції. Цей метод базується на закономірностях масової психології, змушує людей з іншими поглядами приховувати їх, щоб не опинитись у соціально-психологічній ізоляції.
У політичній боротьбі нерідко використовують принцип контрасту. Він використовується, коли треба надати негативну інформацію про політичних опонентів, але тактика прямих звинувачень здається дуже відвертою (обирається якась окрема ситуація, у якій «гарний» політик виглядає героєм, а його політичний опонент – «поганцем», і на прикладі однієї ситуації глядачів налаштовують певним чином).
У наступному матеріалі ми розкажемо вам як можна захистити себе від маніпуляцій та не стати маріонеткою в руках інформаційного простору! Далі буде!
