До останнього подиху: історія життя та трагічної смерті захисника України Маркіяна Паславського
Затишна вулиця Попасної має ім’я американського мільйонера українського походження Марка Паславського, який у складі батальйону «Донбас» звільнив місто від бойовиків у 2014 році. Заради захисту рідної землі він покинув спокійне та заможне життя й пішов воювати. Життєрадісний патріот з голлівудською посмішкою планував дійти до остаточної перемоги над ворогом, але не встиг – закрив собою свого побратима, взявши смертельний удар на себе. До Дня пам’яті захисників України 29 серпня життєвий шлях Маркіяна Григорія Паславського – у нашому матеріалі.
Після армії США – в Україну
Батьки Маркіяна Паславського – Орися Гунчак та Осип Паславський, народжені на батьківщині, зростали у важкі для України часи. Щоб врятуватися від репресій радянської влади у 1944 році родина Маркіяна була змушена за одну ніч зібратися та емігрувати до США.
Майбутній захисник України Маркіян Паславський народився в далекому Манхеттені у Нью-Йорку. Навіть в американських умовах його родина залишалася свідомо українською: Маркіян ходив, разом з братом та сестрами, до української недільної школи та відвідував національну скаутську організацію «Пласт». Хлопчик зростав активним та цілеспрямованим: з дитинства захоплювався плаванням, грав у футбол та волейбол.
Маркіян у 22 роки
Після школи хлопець обрав шлях військовослужбовця, вступивши до елітної військової академії Вест-Пойнт, яку успішно закінчив у 1981 році. Але, прослуживши кілька років у спецпідрозділі Збройних Сил США, він завершає кар’єру військовослужбовця та знаходить роботу у фінансовій сфері.
У час, коли Маркіян в Америці здобував досвід інвестиційного банкіра, його батьківщина отримала омріяну незалежність. Це надихнуло його повернутися до рідного краю.
Перехід від умов СРСР до самостійності був для України непростим: Маркіян застав Україну в період лихих 90-х, коли в країні панували невизначеність та беззаконня. Але навіть в такий момент він знайшов можливість підтримати державу – допомагав відправляти на експорт металопродукцію Маріупольського заводу. Пізніше він засновує у Кагарлицькому районі Київської області агрофірму «Русава-К», яка стала одним з найприбутковіших підприємств у районі.
Піти у бій українцем
Не залишився осторонь Маркіян Паславський від патріотичних революцій в Україні: у 2004 він стає учасником Помаранчевої революції, а майже через 10 років – активістом Революції Гідності на Майдані.
Марк Паславський на Майдані у 2013 році
Окупація Криму та захоплення проросійськими бойовиками українських міст на Донбасі обурили українського емігранта. У 55 років він згортає кар’єру бізнесмена й стає на захист своєї держави.
Перед тим, як вступити до лав добровольчого батальйону «Донбас», Паславський приймає громадянство України. Для нього це було принциповим. В інтерв’ю американському телеканалу Vice News він зазначав, що зробив це для того, щоб піти у бій українцем. Також він розповідає, що спочатку планував взяти собі позивний «Тарас» – на честь Тараса Шевченка, але через те, що цей позивний вже був у іншого військовослужбовця, він змінює свій вибір, назвавши себе «Франко» – на честь письменника Івана Франка.
Заступник командира взводу батальйону «Донбас» Ігор Чайківський «Артист» згадує, що вперше познайомився з ним на момент, коли батальйон тільки формувався. Серйозний, стриманий чоловік справив гарне враження на «Артиста». Дізнавшись про військовий досвід Марка той запропонував досвідченому бійцю посаду командира відділення, але «Франко» відмовився.
«Марк Паславський поводив себе дуже скромно, без зверхності та якогось хизування. А про те, що він був мільйонером, я взагалі дізнався тільки після його загибелі», – згадує «Артист».
Те, що українець з Америки проводив військові брифінги та якось намагався стати центральною фігурою в батальйоні, як розповідають деякі джерела інформації, зовсім не відповідає дійсності. Для своїх товаришів він був простим добровольцем. У колективі намагався уникати конфліктів, хоча й вмів, за спогадами його побратимів, вишукано матюкатися з канадським акцентом. А свій професіоналізм доводив вчинками –першокласно екіпірував своє відділення за власні кошти: у кожного бійця був коліматорний приціл, а також радіообладнання для зв’язку. Збиратися на шикування міг за лічені секунди й завжди з’являвся першим.
Врятувати міг би хірург
Разом з іншими батальйонами та самостійно бійцям «Донбасу», протягом липня, вдалося звільнити від окупантів Покровськ, Карлівку, Миколаївку, Бахмут, Попасну та Лисичанськ.
Після звільнення Попасної
З початку серпня батальйон «Донбас» опинився у центрі кровопролитних боїв за Іловайськ. Це місто мале ключове значення для України: звільнення Іловайська наблизило б військовослужбовців до відновлення контролю над кордоном держави. Після другої спроби штурму 18 серпня батальйону «Донбас» спільно з іншими бригадами вдалося звільнити частину міста.
А вже 19 серпня перед бійцями «Донбасу» стояла задача перейти через пішохідний місток, розташований над залізницею, дійти до міської ради Іловайська та зайняти її. Переходити місток військові були вимушені пішки, а підтримки з технікою очікували від батальйонів «Азов» та «Шахтарськ». Маркіян Паславський не увійшов до штурмової групи – його залишили, разом з кількома іншими військовослужбовцями, у засідці біля мосту, щоб не дати незаконним збройним формуванням перейти по залізниці або хоч якимось чином завадити проведенню операції.
Марк Паславський з Вадимом Гайдиним
Бійці штурмової групи мали усі шанси успішно виконати задачу, але ситуація отримала неочікуваний поворот: за словами Ігоря Чайківського, батальйони «Азов» та «Шахтарськ» вчасно не прийшли на допомогу, тому штурмова група була вимушена повертатися назад.
«Наше відділення прикривало відхід штурмової групи. Ми викликали вогонь на себе», – згадує у дописі на власній сторінці у фейсбуці військовослужбовець Вадим Гайдин «Майстер».
По засідці, в якій знаходився «Франко», бойовики почали стріляти з гранатометів. Одна з гранат розірвалася над головами бійців. Марк Паславський, який був вище за свого побратима «Майстра», фактично закрив його собою. Вадим Гайдин отримав поранення в голову та в око, а «Франку» уламки влучили у легені.
Скривавлених бійців доправили до будівлі школи № 14, у якій дислокувалися військовослужбовці. Медичної допомоги не вистачало – рятувати бійців намагалися кілька санітарів. Щоб зберегти життя Марка Паславського було необхідно провести операцію з пробиванням грудини, а це міг зробити тільки кваліфікований хірург. З кожною хвилиною йому ставало дедалі важче дихати.
«Я пам’ятаю, як він сидів на колінах, качався, тримаючись за груди й казав, що йому дуже боляче», – розповідає Ігор Чайківський.
Документальний фотограф Максим Левін згадує, що «Франко» мріяв переможно зайти в Донецьк, а потім продати квартиру у Львові та оселитися в мальовничих Карпатах.
Рідні Марка Паславського
Ще при житті Марко Паславський мав бажання колись бути проведеним в останню путь саме в Україні. Так і сталося: його поховали на Аскольдовій могилі у Києві поряд з Героями Крут.
