Вперше у Попасній 10 вересня відбулися змагання стронгменів та стронгвуменів. Перед початком заходу ми встигли поспілкуватися з чемпіонами світу зі стронгмену та президентами Федерації стронгмену України Сергієм Конюшком та Василем Вірастюком. І ось найцікавіші моменти з нашої бесіди!
Про спортивну підготовку та особливості техніки
Як часто ви буваєте на Донбасі, проводите «Богатирські ігри»?
Василь Вірастюк: Давайте почнемо з того, що ми не «Богатирські ігри», а стронгмени. Ми кожного року буваємо у Донецькій області – у минулому році у Покровську, Краматорську, в селах Курахівського району, Маріуполі. А от на Луганщині ми вперше з турніром.
Чи може людина почати займатися стронгменом, яка взагалі ніколи не займалася спортом?
Василь Вірастюк: У нашому виді спорту потрібен рівень підготовки, бо навантаження не маленькі. Тому, бажано, щоб це був силовий вид спорту, на кшталт важкої атлетики, пауерліфтингу, легкоатлетичного метання. Але бувають випадки, коли хлопці приходять з боротьби, з американського футболу тощо.
Які поради ви б дали людині, яка тільки почала займатися стронгменом?
Василь Вірастюк: Приділяти більше часу й уваги техніці виконання. І серед наших спортсменів, які виступають у першій лізі, вже не говорю про аматорів, є ті, хто трошки нівелюють. Можливо вони думають, що це не настільки важливо. Але я вважаю, що правильне виконання техніки – це величезний відсоток успіху. На початку краще звернутися за порадою до когось з хлопців-спортсменів, що вже виступають та мають досвід. Зрозуміло, що у ідеальному варіанті тренируватися під керівництвом кваліфікованого тренера.
Василь Вірастюк на змаганнях у Попасній
Чим техніка у стронгменів відрізняється від інших видів спорту?
Василь Вірастюк: Виконання наших вправ абсолютно кардинально відрізняється від інших силових видів спорту. Якщо ми говоримо про важку атлетику чи пауерліфтинг, то там все зрозуміло, відносно все просто – сів у «кути», дотримався, зафіксував. Крім того, що у стронгмені треба бути надзвичайно сильним, треба щоб були присутні такі якості, як швидкість, силова витривалість, координація.
Пам’ятаєте своє перше змагання у стронгмені?
Василь Вірастюк: Мій перший серйозний виступ був у 2000 році. Було все на емоціях, я був у хорошій фізичній формі як легкоатлет, вправи наші ще не були такими важкими, було більше динаміки, ніж силових вправ. Мені навіть весело було.
Як загартовувати себе психологічно?
Василь Вірастюк: Тренуватися. Під час тренувань ти звикаєш до навантажень і до тих вправ, які шокують наших глядачів. Образно візьму: несе спортсмен 200 кілограмів, він вже координує рухи, потім збільшує до 250, і ось так росте, поки дивишся, вже вийшов на турнірі й поніс 400 кілограмів. І усі думають: як же йому не страшно. А для спортсмена це звичайна робота, яку він виконує на кожному тренуванні.
Чи пам’ятаєте ви свою якусь поразку у спорті та як ви її переживали?
Василь Вірастюк: Поразки намагаєшся забувати. Особливо ті емоції, що ти проживаєш після. Для спортсмена кожна поразка – це хороший урок. Нищівна поразка - це коли ти взагалі нічого не досяг, коли повний нуль. Для спортсмена правильніше казати – зайняте місце. Кожного разу, коли ти не стаєш переможцем і ти не здійснив чогось, на що розраховував, вдома вже робиш висновки і працюєш над помилками.
Про стереотипи та жінок у спорті
Сергію, ви зробили блискучу кар’єру у пауерліфтингу, чому вирішили піти у стронгмени?
Сергій Конюшок: Тому що кожен спортсмен прагне самореалізації і визнання. Це рушійна сила долати якісь щоденні тренування. По факту пауерліфтинг не є емоційним видом спорту, не є популярним і видовищним. Ти не отримуєш тих емоцій. Коли я вже був розвиненим пауерліфтером, почався телепроєкт, у якому Василь Ярославович вже запрошував багатьох хлопців силових видів спорту. Мені захотілося теж, щоб на мене дивилися з екранів телевізорів, тому я почав тренуватися й прагнути до цього.
Чи стикалися ви з якимись стереотипами стосовно стронгменів?
Василь Вірастюк: Всі казали: «ти знаєш, що всі стронгмени тупі й не мають почуття гумору», а Сергій дивиться – та ні, ніби то нормальні пацани.
Сергій Конюшок: Якихось особливих стереотипів, в принципі, немає. Звичайно, про спортсменів кажуть різне. Є такий момент саморозвитку, коли тренери здебільшого стимулюють молодих спортсменів на спортивний результат, упускаючи період їхнього розвитку й навчання. Молоді спортсмени завзято тренуються, але пропускають той момент, коли знання найкраще надходять. І потім вже молода людина, але вже не зовсім молодий спортсмен – десь 24-25 років, він багато виступав і отримав свої нагороди, але для соціального життя виявляється не готовим. Тому багато прикладів пияцтва й невдалих розбитих доль.
Василь Вірастюк: Вони просто не можуть себе знайти потім у житті.
Сергій Конюшок: Це комплексна проблема. Я покладаю велику відповідальність на тренерів, тому що тренери є педагогами, вони мають дивитись на спортсмена, як на особистість.
Сергій Конюшок на змаганнях у Попасній
Чи є для жінок якісь обмеження у цьому спорті?
Сергій Конюшок: Нас часто звинувачують у сексизмі, але ми свідомо прописали правила зі стронгмену – у нас немає жіночого спорту. Нелогічно сама по самі звучить постановка визначення, бо стронгмен означає сильний чоловік, і тут виступає жінка.
Василь Вірастюк: Він має на увазі немає жіночого спорту не загалом, а в тому значенні, що наша Федерація не розвиває жіночий стронг.
Сергій Конюшок: У міжнародній практиці, безумовно, є турніри зі стронгвумену. В Україні не така велика конкуренція, щоб розвивати жіночий стронг. Але у світі він є й ми поважаємо право кожного індивідуума-жінки на самореалізацію.
Про відпочинок та спокуси
Життя спортсмена відрізняється не лише постійними тренуваннями, а й спеціальною дієтою, якої бажано дотримуватись. Чи дозволяєте ви себе якось час від часу балувати тим, що вживати не можна?
Сергій Конюшок: Мені 10 років тому подарували пляшку односолодового віски, але він досить не відкоркований. Може тому, що він дуже дорогий.
Василь Вірастюк: Спортсмени є звичайними людьми. Десь буває щось дозволяєш собі, особливо у колі сім’ї або друзів.
Сергій Конюшок: Але в межах розумного.
Василь Вірастюк: Особливо у їжі завжди багато спокус. От навіть сьогодні, хоча я вже другий тиждень на спеціальному харчуванні, я не зміг стриматись, щоб не увалити усю картопельку смажену, хоча цього мені не можна.
Пояснюють правила вправ
Як ви любите відпочивати? Який відпочинок ви можете собі дозволити?
Василь Вірастюк: Різні запитання – який відпочинок полюбляєте й який можете дозволити. Я полюбляю тихий відпочинок. Для мене у ідеалі - невеличкий будиночок десь біля озера або річки, бо прісну воду я полюбляю більше, ніж солену. Ще люблю відпочинок у Карпатах.
Сергій Конюшок: Для мене так само. Найкраще місце для відновлення – Карпати. Або з дружиною подорожуємо автівкою по Європі.
Василь Вірастюк: А от щодо запитання про те, що ми можемо дозволити, я так скажу: мені б дуже хотілося полетіти на Мальдіви, але я це собі не можу дозволити.
Сергій Конюшок: Так само. На Мальдіви та Оман я ще не літав.
А скільки ви можете відпочивати й не тренуватися?
Сергій Конюшок: Я за себе скажу – я не можу не тренуватися. Організм вже настільки звик, що без тренувань мені стає гірше – починає крутити спина. Я не сприймаю тренування як навантаження. Це природній спосіб життя.
