Катерина через війну втратила бізнес у Попасній. Зараз вона починає його знов на новому місці. Вона розповіла Попасная. City про те, як дізналась, що в Україні почалась війна. Як евакуювалися її рідні та що відчуває, коли бачить фото свого зруйнованого міста.
Катерина Гавриліна займається татуюванням вже два роки. Спочатку вона працювала вдома, але набравшись досвіду, вирішила знімати студію в центрі міста, у торговому центрі «City». Там вона пропрацювала рік. «Мені захотілось чогось більшого. Там вже не вистачало місця для мене та моїх клієнтів», - розповідає Катерина.
Вона зняла окреме приміщення. Там вже відкрила магазин корейської косметики та в сусідньому залі продовжила займатися татуюванням. Так вона працювала до 24 лютого.
Як дізналась по війну та робота на новому місці
На 24 лютого у неї були записані клієнти. Але о п’ятій ранку, їй зателефонував чоловік та розповів, що по всій Україні чути вибухи, що росія почала наступ на Україну. «Я спочатку не повірила, та не хотіла їхати. На мене чекали клієнти, які телефонували, щоб дізнатися чи буду я продовжувати роботу», - каже Катерина. Але чоловік наполіг на своєму. Вона вмовила його заїхати до студії за матеріалами для роботи. «Я як відчувала, що напевно, ми не повернемось», - розповідає дівчина.
Вони виїхали до Дніпра. Місяць Катерина була без роботи. Місто дуже велике, тож вона мала сумніви у своїх здібностях, через велику конкуренцію. Тому вирішила з початку знайти роботу не за своїм профілем, але потім вирішила продовжувати свою справу. Через Instagram почала шукати салони у Дніпрі та отримала відповіді від двох студій. На наступний день поїхала їх дивитися. Вона обрала студію в центрі Дніпра. Зараз в неї з’являються нові клієнти, серед яких дуже популярними є патріотичні татуювання. «Для мешканців Луганської області, я вирішила залишити ціни по якім працювала в Попасній. В Дніпрі ціни на тату вищі», - каже Катерина. Також вона почала самостійно розробляти ескізи для патріотичних тату. Серед них будуть і тату пов’язані з Попасною.
Евакуація рідних
Уся родина Катерина евакуювалася з Попасної. Останніми були бабуся та дядько. Вони переховувалися у бомбосховищі «Локомотивного депо» та виїхали у 20 числах березня. «У нас був жах, від їх розповідей», - пригадує Катерина. Бомбосховище не було придатне для життя. Його мешканці принесли туди ліжка, але по стінах текла вода тож їм доводилось знаходитися у вологому приміщенні. Туалет вони зробили всередині, бо через постійні обстріли не могли вийти до вбиральні, яка знаходиться на вулиці. Родичі розповіли їм, що майже кожен день хтось помирав природною смертю. Та померлих ніхто не забирав, їх виносили та складали біля сховища.
Одного дня до сховища прийшли військові, вони були здивовані, через те, що там й досі знаходяться люди. За їх інформацією всіх вже повинні були евакувати. «Вони їм сказали, що тут знаходитися дуже небезпечно, бо це місце дуже обстрілює ворог», - пригадує Катерина. Через годину їх евакуювали. Дівчина розповідає, що родичі були в дуже поганому стані, захворіли та насилу прийшли до тями. Вони як і Катерина мріють повернутися до дому.
Біль від фото з дому
Свою студію у Попасній Катерина бачила на фото. Так вона дізналась, що ця багатоповерхівка палала. Згоріли верхні квартири. Студія не постраждала, але в ній вилетіли вікна. «Зараз для нашого міста, приміщення без вікон – дрібниця», - каже Катерина. Теж на фото вони побачили, що їх квартира чорна від диму. Вони подали заявку в Дію, через функцію «Пошкоджене житло».
«Чим більше ми бачимо фото, тим розуміємо, що далі стає все гірше. Особисто мене дуже вразило фото будинку по вулиці Первомайскій. Він розбитий на дві частини. Це просто жах», - говорить Катерина.
Вона розповіла, що знаходячись в іншому місті та дивлячись на фото до кінця не усвідомлюєш, що в тебе більше нема житла, та нема куди повертатися.
«Ми кожен день говоримо з друзями про те, що нам немає куди повертатися. Але все одно в нас живе надія. Ми постійно говоримо, що відбудуємо, будемо допомагати прибирати місто та якось взаємодіяти з владою аби відновити наше містечко», - говорить Катерина.
