Бризки шампанського, олів’є. Настав 2022 рік. За новорічним столом жителі Попасної замовляли свої бажання. А після святкувань містяни повернулися до звичайного життя. І планували багато чого зробити у прийдешньому році. Та планам не судилося збутися - в місто залізничників прийшла війна.
Сайт Попасна.City протягом 12 місяців ретельно висвітлював, як розвивалися події у Попаснянській громаді. Нагадаємо цей воєнний рік.
"Руський мір" - на поріг
Що таке "руський мір" українська Попасна дізналась ще до початку повномасштабного вторгнення Росії на територію України 24 лютого 2022 року.
Останні вісім років Попасна була прифронтовим містом. За цей час люди звикли до звуків вибухів, що час від часу доносилися з боку Золотого-5, окупованого ще у 2014 році.
17 лютого населені пункти Попаснянської громади здригнулися від падіння артилерійських снарядів. Близько 10-ї ранку практично всюди лунали вибухи.
У селищі Врубівка під обстріл потрапили вулиці Центральна, Ювілейна та Первомайська. Пошкоджено житлові будинки, приміщення ліцею та газопровід високого тиску. В селі Новозванівка вибухом пошкоджено лінії електропередач, через це частину населеного пункту було знеструмлено.
Однак ані місцева влада, ані жителі до останнього не вірили, що може розпочатися війна. За день до її початку на сайті Попасна.City вийшов матеріал, в якому було оприлюднено адреси та інтерактивну мапу захисних споруд (сховищ). Розповіли, як проходитиме евакуація населення у разі початку активних військових дій.
24 лютого о 05:50 на Луганщині було оголошено загальну евакуацію жителів. Попаснянам запропоновано негайно покинути межі області. Для цього було організовано рух евакуаційних потягів.
В перші тижні повномасштабного вторгнення ми розповідали про оперативну ситуацію в місті. Про те, які будинки постраждали від російських обстрілів, як відбувається відновлення газу, світла і води та де, попри небезпеку, працюють магазини і аптеки.
Однак, з кожним днем перебувати в місті ставало все небезпечніше.
Вояки країни-агресора занурили Попасну у середньовіччя. Людей, які залишилися у місті, росіяни намагалися залякати у звірячий спосіб. На паркані будинку по вулиці Нагірна окупанти встановили частокіл, де розмістили відрізані людські голови. 13 березня росіяни застосували фосфорні боєприпаси у місті, випаливши вщент цілі вулиці.
В кінці квітня ми оприлюднили перший список померлих жителів Попаснянської громади. В ньому півсотні попаснян, які загинули під обстрілами. У трунах поховали тих, чиї родичі зв’язалися з ритуальної службою і сплатили за її послуги. Інших ховали у целофанових мішках. Кожного в окремій могилі. У серпні поховали ще дев’ятнадцятьох людей.
Евакуація з Попасної мирних жителів тривала з кінця лютого і до 29 квітня. В цей день рашисти розстріляли з гранатометів один евакуаційний автобус, а водія іншого – взяли у полон. Також відомі непоодинокі випадки коли росіяни розстрілювати автівки, що привозили гуманітарну допомогу та вивозили людей.
Майже три місяці Попасна була під пекельним вогнем російських окупантів. В травні війська країни-агресора захопили місто. Тих жителів, які не евакуювалися, а перебували у бомбосховищах, окупанти примусово вивезли на тимчасово окуповані території.
Захопивши Попасну, російські "визволителі" навіть не думали рятувати зруйновану інфраструктуру. Окупаційна "влада" взялася до піар-акцій і надрукувала поштову марку "Попасна". Герб міста-трудівника загарбники спаплюжили георгієвською стрічкою у вигляді російської Z-свастики. Однак, продавати фейкову "марку" було ніде - в населеному пункті знищено усі поштові відділення.
За кілька місяців обстрілів загарбники зруйнували місто залізничників, перетворивши його на місто-привид. Про становище населеного пункту красномовно свідчить в’їзна стела у місто. Від Попасної залишилося тільки перших чотири літери…
Герої серед нас
Під час ворожих обстрілів жителі Попасної дуже згуртувалися. Допомагали один одному, як могли.
На Попасна.City ми розповідали про героїчний вчинок Насті Пригоди. Восьмикласниця Попаснянського ліцею №24 вивезла з міста чотирьох поранених жителів. Сама дівчина була з простреленими колінами обох ніг, але їхала за кермом 30 кілометрів і довезла людей до Бахмутської лікарні.
У напівоточеному місті рятувальник Віталій Шахов із командою, визволяв попаснян з-під завалів. Під звуки ворожих "прильотів" вогнеборці гасили палаючі оселі та вивозили містян подалі від небезпеки.
Олександр Прокопенко лагодив пошкоджені обстрілами газові магістралі по території всієї громади. Коли бомбардування міста стали нестерпними Олександр, ризикуючи життям, евакуював близько 300 осіб до м.Бахмут. А ще відправляв гуманітарну допомогу жителям Попасної. Чоловік став лауреатом Всеукраїнської акції "Герой-рятувальник року".
І таких людей, хто не склав руки у важкі часи і підставив плече іншим, дуже багато.
Перемогу наближають і на фронті, і в тилу
З перших днів повномасштабного вторгнення РФ в Україну тисячі попаснян стали на захист рідної землі. Сайт Попасна.City про таких людей розповідав не раз.
Нині нагадаємо по кількох героїв. Попаснянин Анатолій Сідоров – один з багатьох жителів Луганщини, хто взяв до рук зброю і пішов воювати з ворогом. Його нагороджено нагрудним знаком "За службу". З перших днів війни він нищив окупантів на Харківському напрямку. У червні чоловік потрапив під потужні обстріли "Урагану" і був поранений. А пробувши два тижні в шпиталі, знову повернувся на фронт.
На жаль, серед героїв-попаснян є втрати. У бою в м.Бахмут загинув директор Попаснянського ліцею №1, вчитель історії Віктор Шулік. А машиніст самохідного крана КМС-134 Володимир Голубцов поклав своє життя за Україну в бою на Волноваському напрямку.
Шкода, але скорботні звістки продовжують надходити до попаснянських родин й дотепер.
Перемогу України над російською ордою наближають не тільки українські захисники на передовій. Тисячі місцевих евакуювались до безпечних міст і, знайшовши там прихисток, долучилися до активної роботи. Трудовий фронт у тилу тримають чоловіки, жінки, діти.
Ми розповідали про Вікторію Коваленко, яка виготовляє окопні свічки та відправляє їх військовослужбовцям ЗСУ. А у м.Дніпро земляки - Віталій та два Сергія – виробляють з металобрухту буржуйки. Пічки попаснян зігріли з півсотні українських бліндажів.
Попаснянський школяр Архип бере участь у благодійних ярмарках на підтримку ЗСУ. Також хлопчик грає з перехожими у шахи, а зібрані кошти передає українським військовим.
І таких прикладів безліч.
Та скільки там тієї зими?!
Розбомблена росіянами Попасна взимку нагадує мертву зону. Нині у приватному секторі проживають близько 250 осіб. Окупаційна "влада" Луганщини практично кинула їх напризволяще: в місті не планують відновлювати водопостачання, електрику або газ. Попаснянам обіцяють лише пункти "підзарядки електроприладів". За умови, якщо волонтери привезуть генератор.
Гауляйтер т.зв. "ЛНР" Леонід Пасічник повідомив, що російське військо "відпрацювало" по Попасній на відмінно: у місті пошкоджено близько 96% будівель і споруд. А від так, на його думку, "відновлювати" місто-привид немає сенсу.
Попри заяви окупантів, у жителів Попасної інше бачення. Містяни готові відновлювати місто, після його звільнення українськими підрозділами. В громаді вірять у перемогу ЗСУ і готуються до деокупації.
Наразі шукають людей для формування добровольчих бригад, які розбиратимуть завали і ремонтуватимуть пошкоджені будівлі.
Попасняни кажуть: згодні жити у звичайному наметі та по цеглині відбудовувати рідне місто. Аби тільки над ним майорів синьо-жовтий стяг!
Так і буде!
