Олександр Сеньків працював у Попасній начальником структурного підрозділу станції Попасна. Коли почався повномасштабний наступ росії на територію України він залишився в місті. Займався евакуацією матеріальних цінностей підприємства, а також його підрозділ брав участь у евакуації цивільного населення. Проте вона тривала недовго, бо росіяни цілеспрямовано обстрілювали залізничні колії.
24 лютого о п’ятій годині ранку з новинної стрічки Олександр дізнався про те, що росія почала повномасштабне вторгнення. «В цей день стало зрозуміло, що потрібно приймати міри з приводу евакуації виробництва та співробітників», - каже він. Персонал станції повідомили про те, що вони можуть отримувати трудові книжки.
«По прикладу 2014-2015 років ми почали евакуацію комп’ютерної техніки. Розраховували на те, що військові дії не будуть настільки масштабними, тому при евакуації обладнання обмежились тим, що перемістили майно до підвального приміщення», - розповідає він.
Після першого обстрілу міста, який відбувся 3 березня, у співробітників станції вже не було можливості детально обстежити залізничні колії. Комендантська година в Попасній починалась о 17 годині та тривала до 7 наступного дня. В цей час вже починались обстріли, можливості пересуватись містом не було.
«11 березня була досить тривала тиша, тому у мене з’явилась можливість обстежити ділянку. Я пройшов від переїзду, який розташований в центральній частині міста, через станцію Попасна до поста ЕЦ. В межах цього маршруту були значні руйнування, котрі без великих відновлювальних робіт усунути було неможливо. В районі залізничного вокзалу, ще було більш-менш, багато пошкоджень було по перегону, який веде від станції Попасна-2 до станції Попасна, було пошкоджено пост ЕЦ – де відбувалось усе управління стрілковими переводами і сигналами», - пригадує він.
За його словами в період з 3 по 11 березня станція зазнала дуже серйозні пошкодження, вони були на порядок вищі ніж у 2014-2015 роках.
«Тоді було близько 60 прильотів по всій території станції, за ці дні ми зібрали таку ж кількість», - каже він.
Евакуація цивільного населення
24-25 лютого керівництвом залізничної дороги були визначені маршрути слідкування евакуаційних поїздів. Через окупацію деяких міст Луганщини маршрут було змінено.
«До 2 березня місто майже практично не обстрілювали, тому не багато попаснян виявили бажання евакуюватися. Напевно, у всіх було самозаспокоєння що все буде, як у 2014-2015 роках. Це й вплинуло на людей і коли була можливість виїхати в більш безпечні регіони залізничним транспортом, нею скористались дуже мало людей. Свою родину я евакуював 26 лютого поїздом «Лисичанськ-Ужгород». З Попасної на нього сіло десь 30 осіб», - каже Олександр.
Вже з 2 березня пасажирські поїзди з Попасної не ходили, бо була загроза життю персоналу, також була пошкоджена залізнична інфраструктура. Евакуаційні потяги перемістились з Попасної до Комишувахи.
Обстріл станції «Комишуваха»
Олександр впевнений, що по станції «Комишуваха» обстріл був цілеспрямованими, а ціллю була залізнична інфраструктура. «На той момент в нас було два евакуаційних поїзди. Один з них «Попасна-Київ», котрий повинен був відправитись о 19:07, та буквально о 19:00 почався обстріл Комишувахи. Це був цілеспрямований короткий наліт, проте рух поїздів зі станції вже був неможливим», - каже він. У станції колійне розвинення складається з трьох колій, дві було пошкоджено. Понад 150 людей з цих поїздів вимушені були ночувати на вокзалі та у сховищі ШЧ.
На наступний день були організуванні роботи по відновленню, вже до обіду все було відремонтовано й евакуаційні поїзди змогли відправитись.
Евакуація з Попасної
15 березня Олександр виїхав з міста. Евакуація з Попасної та Комишувахи вже була неможлива. Основне навантаження пішло на станцію Лисичанськ, коли вже й там були пошкодження евакуація перемістилась на станцію Золотарівка, що в пригороді Лисичанська.
«Виїхав, тому що бачив великі руйнування в місті. Вже 3 березня в моєму будинку по вулиці Первомайськ 7 вилетіли вікна. В наступні дні також були близькі прильоти. Ситуація з комунікаціями поступово погіршувалась, не дивлячись на зусилля наших комунальників», - каже Олександр.
Ця публікація здійснена у співпраці з глобальною ініціативою «Трибунал для путіна». Якщо ви стали свідком воєнних злочинів, розкажіть нам про побачене в деталях (напишіть на пошту: [email protected]). Кожна історія важлива! Ці свідчення не дозволять забути про горе, яке росіяни принесли на українські землі.
