У родини Євгена Акімова проблеми, пов'язані з життям близьких, почали виникати ще перед повномасштабним вторгненням рф: поховали сина, перехворіли ковідом, важко захворіла донька.
"Стрес був дуже сильний. Мабуть, це мені завадило як слід проаналізувати, до чого може привести російська агресія", - згадує Євген.
На здоров'я доньки дуже впливали звуки вибухів, скакав тиск тощо. Батьки боялися втратити і її. Готували вдома до операції, ставили крапельниці. І 24 лютого стало для родини повною несподіванкою.
Євген розповідає, що на початку повномасштабного вторгнення збирався на дах гаражу та бачив, як загарбники стріляли з району мосту на Теплогірськ та дороги між Мар'їнкою та Первомайськом. Він бачив спалахи, чув звуки пострілів, прораховував швидкість снарядів. Родина ховалася у дальній кімнаті з боку, від куди стріляли.
"Світло погасло, води не стало. Але запаси їжі в нас були. Ми сподівалися, що це буде, як у 2014 році, і ми переживемо вдома тимчасові труднощі. Але донькові ліки почали скінчатися", - каже попаснянин.
Він згадує, як 9 березня снаряд розірвався перед вікнами веранди. Вибуховою хвилею та уламками порушило теплиці. Хвора дитина та дружина дуже важно переносили постійні обстріли. Але терпець урвався у дружини саме в той день.
Куди їхати – не знали. Ціль була одна – спасати доньку.
На диво машина завелася, хоча певний час від акумулятора заряджали і ліхтарі і телефони. Швидко, під обстрілами загрузили авто: в основному ліки та речі доньки. Навіть документи не всі взяли. Кидали в машину те, що бачили. Не розбираючи, що більше може стати в нагоді. Тоді попасняни навіть і уявити не могли, що більше не повернуться додому.
Під обстрілами доїхали до знайомих у Комишуваху. Донці ставало гірше. Було чутно, як обстрілювали Попасну. Наступного дня поїхали далі, в Бахмут. Там знайшли необхідні ліки та вирушили у бік Дніпра, де потім і прооперували доньку. А оселилася родина у Новомосковську, де живе й по сей день.
Пізніше дізналися, що у їх будинок Попасній згорів від попадання снарядів.
«Ми вкладали душі у цей будинок, все робили своїми руками. Як раз зробили ремонт. Я власноруч виготовляв абажури у стародавньому стилі. Це вже ніхто не поверне, навіть якщо відстроїть будинок. У тому всьому був вкладений мій дух», - з сумом каже Євген Акімов.
Ця публікація здійснена у співпраці з глобальною ініціативою «Трибунал для путіна». Якщо ви стали свідком воєнних злочинів, розкажіть нам про побачене в деталях (напишіть на пошту: [email protected]). Кожна історія важлива! Ці свідчення не дозволять забути про горе, яке росіяни принесли на українські землі.
