До 2022 року молодий лисичанин Данило (прізвище з міркувань безпеки не публікуємо), студент Східноукраїнського національного університету імені В.Даля, робив перші кроки в підприємницькій діяльності: вирощував птицю й проторював шлях у виготовленні сухофруктів. За приклад, студент мав свого батька – підприємця та волонтера. Від початку війни Данило із молодшим братом взялися допомагати місцевим жителям. Волонтерили, аж допоки в Лисичанськ прийшли окупанти. Тоді родині довелося негайно виїжджати звідти.
22-річний переселенець з Лисичанська розповів сайту Попасна.City про окупацію рідного міста, волонтерство та чим живе після повномасштабного вторгнення РФ в Україну.
Від початку війни студент розвозив місцевим жителям гуманітарку
Данило, студент релокованого Східноукраїнського національного університету імені В.Даля, опановує професію програміста. За його прикладом, молодший брат Нікіта, теж пішов вчитися на IT-шника. Весь вільний час хлопці допомагали батькові – під його керівництвом опановували ази бізнесу. Серед іншого, родина вирощувала птицю та виготовляли сухофрукти, мюслі, цукерки. Планували розвиватися, проте втілити задумане не встигли. Почалася війна.
«Ми пішли до Будинку техніки. Там якраз відкрився волонтерський гуманітарний центр. Познайомилися з волонтерами та почали їм допомагати. Розвозили місцевим жителям гуманітарну допомогу по оселях», – розповідає Данило.
Хлопець пригадує, в той час через обстріли в більшості районів міста вже відчувалися перебої з електрикою. Одно разу «прилітало» в середмістя – саме в будівлю, де знаходився волонтерський центр.
Зруйнований Будинок техніки, ЛисичанськФото: з відкритих джерел
Через небезпеку, родина вирішила виїжджати з рідного міста.
Згодом, в пропагандистських сюжетах російських ЗМІ, Данило побачив місцевих жителів: «Я був шокований. Ті люди, яким я особисто привозив їжу під час обстрілів, виявляється, дуже зраділи «руському міру».
Довго «каталися» Україною, аж допоки не знайшли своє місце
Вимушена поїздка була довгою. Родина «мандрувала» кількома регіонами. Першу зупинку зробили в місті Дніпро, у двоюрідного брата. Побувши у родича два тижні, вирушили далі – у Коростенський район на Житомирщині.
«І це ще не все. Звідти ми поїхали на Черкащину. Деякий час жили в таборі для переселенців. Його було облаштовано в реабілітаційному центрі поруч з лікарнею. Врешті-решт попрямували у Харківську область, де винайняли приватний будинок», – розповідає лисичанин.
Данилу з братом прийшлося адаптовуватися до життя у сільській місцевості. Студентам, які приїхали з міста, довелося опікуватися домогосподарством, в якому водилася різна худоба: корови й кози. А на додачу – кури та перепілки.
«Там свій перший город посадили. Це було нам цікаво. А згодом стали харчуватися тим, що виростили власноруч», – посміхається Данило.
Та й тут брати довго не затрималися. Через часті обстріли з боку РФ, поїхали в Черкаську область. Зупинилися в селі, мовляв, сподобалося обійстя. Купили хату. Нині мешкають в одній половині будинку, в іншій – власними силами роблять ремонт.
Данило вихваляється: «Садиба має 80 соток землі, тож є де «розвернутися». Торік садили городину, врожаєм задоволені. А тварин заводити поки не хочемо, обмежимося курками та перепілками».
З птахами менше клопоту, зізнається Данило, бо відповідний досвід отримав ще у Лисичанську.
Переселенець з Лисичанська розводить перепілок на ЧеркащиніФото: з особистого архіву Данила
«Нині маємо в господарстві 180 перепілок. Вони самі себе окупають: все, що на них заробляємо – витрачаємо на закупівлю зерна для них. Аби вирощування перепілок поставити на комерційні рейки, треба мати близько тисячі голів», – каже фермер-початківець.
Брати задумали серйозно зайнятися птахівництвом. Планують збудувати для перепілок окреме приміщення, де їм має бути комфортно і влітку, і взимку. Також мають намір облаштувати відкриту територію для пташиного вигулу.
«Перепілки мають бути вільними, щоб була змога перебувати на вулиці. Якщо вони зможуть бігати, стрибати, літати, то матимуть яйця з кращими смаковими якостями», – відкриває «таємницю» переселенець.
3D-друкарня "Ферма" – гідна справа під час війни
Окрім фермерського господарства лисичанин з братом взявся за серйозну справу. Хлопці мають ще одну «Ферму». Так називається їхня 3D-друкарня.
Саме тут Данило зрозумів, навіщо він кілька років навчається на програміста. Займаючись власною справою, молодий чоловік відчув інтерес до своєї професії. Проте, такому в університеті не навчають. Довелося зайнятися самоосвітою в інтернеті.
Ідею зайнятися 3D-друком брати «підгледіли» в новинах і вирішили спробувати. Перший прилад купили китайського виробництва, другий апарат їм зібрали «під замовлення» в Україні.
3D-принтер за роботою Фото: з особистого архіву Данила
«Залежно від комплектування принтер може коштувати від 20 до 55 тис. грн. Згодом, розібравшись що й до чого, ми взялися виготовляти їх самотужки, купуючи плати, деталі та інші складові за кордоном», – розповідає Данило.
Наразі черговий друкарський станок чоловіки дороблюють власноруч. На наступний комплектуючі вже замовили. Нині 3D-друкарня «Ферма» складається з п’яти спеціальних принтерів.
Почали друкувати футляри для ампул та патронів. Нині виготовляють макети гранат, мін, «заряджачі» для швидкої зарядки магазину на автомат Калашникова, запчастини для дронів.
Деякі вироби 3D-друкарні "Ферма"Фото: з особистого архіву Данила
З наданого ескізу роблять програмування, а потім цей код, за допомогою флешки, переносять на 3D-принтер. Друкують все, що хоче замовник.
Данило каже: «Є сайт з моделями. Військові там реєструються і замовляють те, що їм потрібно. Нині працюємо для сапера. Загалом перелік маємо чималий: від fpv до радіодеталей».
Всі моделі виробляють за власний кошт.
Переселенець з Лисичанська дякує «Новій пошті», що надає 3D-друкарні промокод для безкоштовної пересилки.
Це нескладно: допомогти військовим з 3D-моделями може кожен
Данило переконаний, що кожен українець в змозі допомогти Збройним Силам України. Для безкоштовного забезпечення військових засобами перемоги необхідно мати лише бажання.
«3D-друком може зайнятися будь-яка людина. Є сайт, що покроково навчає новачків, як і що слід робити. Це – наче конструктор Lego, тільки для дорослих. Складного нічого немає: з програмування і роздрукування є також інструкції в інтернеті. Тобто це можна робити навіть без спеціальних професійних навичок. Звісно, за процесом необхідно слідкувати, аби не було браку», – розповідає Данило.
На такому 3D-принтері можна допомагати військовим і медикамФото: з особистого архіву Данила
Власник 3D-друкарні зі свого досвіду знає, для пристрою достатньо звичайного приміщення. Головне, щоб не було перебоїв з електрикою. Температура навколишнього середовища має бути близько 22°С.
За словами Данила, з сировиною для «виробів» нині є проблеми. Матеріалу в Україні майже немає - треба закуповувати за кордоном, але й там його ще потрібно знайти.
А лисичанські IT-шники замислилися над підприємницькою складовою: як за допомогою 3D-друкарні «Ферма» заробляти гроші.
«Наприклад, ми можемо самі виготовляти принтери на продаж. Досвід є. Для себе три штуки змайстрували. Щоправда, наразі комплектуючи можна придбати лише у Китаї. А ще ми маємо задум переробляти пластикове сміття та пляшки», – мовить Данило.
Данило показує 3D-виробиФото: з особистого архіву Данила
Для того, щоб долучитися до проєкту "Друк.Армія" та розпочати друкувати необхідні для перемоги речі, або для замовлення друкованих матеріалів можна зареєструватися за посиланням. Молоді хлопці не відмовляться і від грошової допомоги, яку витратять на придбання сировини для друку.
Реквізити для донатів:
Найменування отримувача: БО МБФ РОДОВАРТА
Код отримувача: 44817699
Рахунок отримувача: UA563052990000026003043310661
Назва банку: АТ КБ "ПРИВАТБАНК"
Назва рахунку: RODOVARTA & DRUK
Надрукуй перемогу!
