Яна Іванієнко виїхала з Попасної ще у перші дні повномасштабного вторгнення росії на територію України. До безпечного міста вони з дитиною діставалися більше ніж добу. Вона розповіла Попасная. City чому наважилась відразу виїжджати. Як їй допомагали на західній Україні. Що сталось, коли вони були на кордоні з ЄС. Як їх приймає Німеччина, а також про свої плани на майбутнє.
Яна відчувала, що в Попасній після повномасштабного вторгнення россії будуть проходити тяжкі бої. «Я навіть плакала. Та мене заспокоювали, казали, що все це через кілька днів закінчиться, але я була впевнена, що в місті буде жах. Нажаль, так і сталося», - пригадує Яна.
Вона змогла евакуюватися зі своєю дитиною до Привілля, що в 15 кілометрах від Попасної. Туди вони добирались під обстрілами, але все ж таки відносно її рідного міста, там було спокійніше. Але через пару тижнів дитина захворіла, тому мати вирішила їхати далі. «У доньки два дні була висока температура, з ліками були проблеми», - розповідає Яна. Вона попросила свою тітку, щоб та дізналась про будь-які евакуаційні автобуси. Дівчина пригадала, що вже через п'ятнадцять хвилин їй повідомили, що будуть евакуювати з Золотого до Святогірська, тому потрібно швидко збиратися. «Нам пообіцяли, що на місці буде допомога волонтері, але нічого не було. Тому в нас не було виходу і ми поїхали далі», - розповідає Яна. Вони вирушили до Волинської області в містечко Ковель, що недалеко від Польщі. Туди вони добирались більше ніж добу. «Дитині не ставало краще, трималась температура. Я дуже за неї хвилювалась. Було страшно, що не доїдемо», - пригадує Яна.
Лікарня та добрі люди в Ковелі
Коли вони дісталися Ковеля відразу звернулися до лікарні й вже там дізнались, що в дитини COVID-19, через декілька днів на цю хворобу захворіла і мати дівчини. «Там ми пробули сім днів і нам дуже допомагав місцевий чоловік зі своєю жінкою – Володимир та Іна Званські. Він не волонтер, але відгукнувся нам допомагати. Це було його бажання. Він дуже хороший та відважний, а його дружина дуже гарна людина», - каже Яна. Вона розповіла, що він чекав прибуття біженців на залізничній станції та пропонував допомогу з житлом жінкам з дітьми. «Він нам розповів, що звертався до своїх близьких та знайомих, щоб вони надали житло біженцям, але вони відмовили. Боялись за своє майно. Тому він посилив всіх нас в приміщенні своєї фірми. Також вони з дружиною допомагали нам в лікарні, купляли все що було нам необхідно», - пригадує Яна.
Після лікарні їх тимчасово прихистила в себе родина, щоб мати з диною змогли оговтатися після хвороби та тяжкої дороги. Згодом Володимир розповів її, що один чоловік буде вивозити біженців до Німеччини та запропонував їй подумати над цим варіантом. «Він казав, що Ковель не є безпечним місцем, сюди також може щось прилетіти, тому радив мені виїжджати, поки є можливість», - пригадує Яна.
Німеччина та плани на майбутнє
Зваживши всі за та проти, мати вирішила везти свою дитину в більш безпечне місто. Кордон не був переповнений людьми, не було черг, але все-таки вони пробули там достатньо довго. Яна розповіла, що ще в Україні водія автобусу попрохали передати сумку родичам в Німеччині. «Водія підставили, у сумці було дуже багато цигарок. Йому довелось оформити на себе штраф, що надалі ускладнює йому перетин кордону. Його постійно будуть ретельно перевіряти», - каже Яна.
Коли вона вирішила їхати до Німеччини то заздалегідь домовилась з родиною, яка зможе їх прийняти. В новій країні дівчина подала документи на статус тимчасового захисту та зараз чекає на виплати від держави. Українців усім забезпечують, є допомога від держави та волонтерів. Є курс з вивчення німецької мови, можливість відвідувати безплатно басейн та різноманітні заняття. Вона розповіла, що місцеві дуже співчувають українцям. «Вони розуміють, що все це відбувається через путіна, але не розуміють чому він вирішив це робити. Я показувала їм, фото нашого міста, деякі навіть плакали», - каже Яна.
Також вона розповіла, що не розуміє батьків чиї маленькі дити досі залишаються в зоні бойових дій. На її думку, вони в першу чергу повинні думати про них та вивозити їх в безпечні місця. «Я бачила відео у соцмережах, коли під час обстрілу Одеси загинула трьох місячна дитина. Для мене, це зовсім жах. Мої доньки зараз три місяці і я розумію, якби ми не виїхали, вона також могла постраждати», - каже Яна.
До України попаснянка поки що не планує повертатися, бо не знає яка буде подальша ситуація. Якщо невдовзі повернутися не вийде, Яна планує піти навчатися, щоб коли дитині виповниться рік прилаштувати її до дитячого садку, а самій піти працювати. «Так я зможу сама себе забезпечувати та ні від кого не бути залежною», - каже Яна.
