Дмитро Хащенко, колишній заступник керівника Попаснянської міської військово-цивільної адміністрації, розповів редакції Попасна.City про волонтерство та те, як росія залишила його без житла та рідного міста.
24 лютого у Попасній
На момент повномасштабного вторгнення росіян до України, Дмитро Хащенко займав посаду заступника керівника Попаснянської військово-цивільної адміністрації. У перші дні обстрілів співробітники адміністрації почали надавати мешканцям міста допомогу у вигляді плівки для закриття вікон, тарпауліну, продуктові набори, які розвозили у місця укриття, де знаходились люди.
“Це були будівлі будинків культури, укриття на залізничних підприємствах. Ми звозили туди харчові продукти, спільно зі службою МНС допомагали їм у роботі. Як виявляли пожежі, то доповідали їм і вони під обстрілами надавали допомогу мешканцям та гасили будинки. Переміщували людей з небезпечного району до більш безпечного, приводили дітей з приватного сектору в укриття, надавали допомогу маломобільним людям, людям з інвалідністю”, - розповідає він.
Як повідомив Дмитро Хащенко, за весь той час було чимало історій, які можна розповідати годинами. Проте, він поділився з редакцією однією.
“Ми забирали одну сім’ю з трьома дітьми, і на момент коли ми перевозили їх до безпечного місця, потрапили під обстріл. Уламками мін прошило машину у двох місцях. Слава Богу, всі залишились цілими і нікого не поранило. Дуже багато моментів таких було”, - каже Дмитро. Та згадує, як довелося розвертами іншого разу авто, коли їхали на околицю міста, бо там вже йшли позиційні бої.
Зруйноване житло та обстріли
На початку березня Дмитро зі своєю родиною був у себе вдома, у рідній Попасній. Проте, обстріли росіян зруйнували житло родини.
“З 1 по 5 березня я зі своїм старшим сином знаходилися у своїй квартирі на третьому поверсі по вулиці Миру, 112. Це сталось зранку, десь з 6 до 7, дружина з молодшим сином знаходилася в укритті, підвальне приміщення, коли ми почули з двох сторін будинку гучні постріли. Це були касетні бомби. Внаслідок цього обстрілу квартира нашого будинку отримала осколки у вигляді свинцевих “бочонків”, які залетіли в кімнату залу, в кухню, в спальню одну і другу, пробили пластикові стеклопакети та позастрягали у стінах. Реагуючи на це, ми з сином впали на підлогу і чекали поки закінчиться обстріл. Потім ми швиденько зібрались і спустились в укриття, щоб запобігти ще наступних обстрілів”, - повідомив чоловік.
Дмитро Хащенко був свідком обстрілів декілька разів. У наступні дні обстріли повторювались.
“До нас прилетів одиничний град, який вибив скло майже у всьому будинку. Також були свідками прильотів мінометних мін поруч з нашим будинком, де руйнувалися будинки приватного сектору. Це було 5-12 березня. Тоді були значні руйнування. Місто отримувало снарядів до 400 - це були і міни, і мінометні міни, артилерійські снаряди, системи залпового вогню “Град”, касетні бомби, урагани. Дуже багато, дуже”, - розповів Дмитро.
До моменту евакуації з міста, Дмитро Хащенко виконував свої робочі обов’язки. Він евакуював та переміщав людей з одного району міста до іншого, підвозив гуманітарну допомогу, продуктові набори.
17 березня Дмитро Хащенко разом з дружиною та дітьми виїхав з Попасної до Слов'янська. На той момент, у місті було дуже важко і важливим було зберегти життя.
До 29 березня чоловік ще мав змогу допомогти тим, хто залишився у місті - завозили гуманітарну допомогу, а з Попасної евакуювали людей. А потім в'їхати вже було неможливо - забороняли військові.
Ця публікація здійснена у співпраці з глобальною ініціативою «Трибунал для путіна». Якщо ви стали свідком воєнних злочинів, розкажіть нам про побачене в деталях (напишіть на пошту: [email protected]). Кожна історія важлива! Ці свідчення не дозволять забути про горе, яке росіяни принесли на українські землі.
