Врубівський ліцей окупанти обстріляли 17 лютого 2022 року. В цей момент там знаходилась онука Валентини Білухи. Почувши вибухи бабуся побігла до закладу освіти. Дорогою над нею пролітали снаряди. Вона поділилась з нами спогадами про цей день, а також розповіла, як довго після повномасштабного вторгнення росії на територію України знаходилась у Врубівці.
Врубівський ліцей Попаснянської міської територіальної громади Луганської області розташований у селищі Врубівка по вулиці Шкільна, 5. Там, 17 лютого, на уроках знаходилась онука Валентини Білухи.
Раптово почався обстріл селища. «Я була вдома та почула вибухи, вони були десь близько, тому що, тремтіли вікна. Я одразу одяглась і побігла за онукою в школу. Дорогою побачила, що батьки бігли зо всіх сторін. Навіть снаряди нас не лякали. Було байдуже на обстріли, ми бігли за дітьми. Снаряди пролетіли над нами та впали на стадіоні», - каже Валентина.
Коли вона прибігла до школи руйнувань не було. Валентина забігла до приміщення закладу та почула крики дітей. Вчителі всадили дітей біля несучої стіни та намагалися заспокоїти.
«Коли я вже була в будівлі були ще вибухи і останній був біля школи. Будівлю всю аж затрясло. Потім коли все заспокоїлось, ми побачили наслідки - на подвір’я школи впав снаряд, пошкодило вікна, а будівлю понівечило осколками. Також були потрапляння в приватні будинки, у парку була воронка. Потім ще 18-19 лютого був обстріл і снаряди впали поміж двоповерхових будинків, які знаходяться по вулиці Шкільна, недалеко від школи», - говорить жінка.
Початок повномасштабної війни
Після обстрілу селища Валентина не наважилась виїжджати з Врубівки. Проте волонтери організували виїзд дітей до Закарпаття. Діти Валентини також поїхали, там їм повинні були надати психологічну підтримку.
«22 лютого вони виїхали зі Врубівки. 23 були в Харкові, їх там водили до зоопарку. А 24 лютого вони мені зателефонували і сказали, що Харків обстрілюють. Діти сказали мені не хвилюватися, що їх все одно везуть до Закарпаття», - говорить жінка.
Старша донька Валентини разом з онукою знаходилась в Ірпені, потім і це місто почали обстрілювати. Їм вдалося евакуювались до Білої церкви.
Виїзд зі Врубівки
Валентина виїхала з селища 10 квітня. Вона не виїжджала раніше, бо мала надію, що все обійдеться та невдовзі закінчиться. «Ми вже не витримували в психічному плані та й діти просили виїхати до них», - каже Валентина.
Від ворожих обстрілів вона переховувалась у льоху на своєму подвір’ї. Через обстріли були пошкоджені комунікації. За словами Валентини, поки була можливість, місцеві чоловіки-електрики самотужки лагодили лінії електропередач, бо служби не приїжджали на відновлювальні роботи.
На момент створення цього матеріалу, Валентина Білуха знаходилася в Чехії з мріями про повернення на Луганщину, до свого дому.
Ця публікація здійснена у співпраці з глобальною ініціативою «Трибунал для путіна». Якщо ви стали свідком воєнних злочинів, розкажіть нам про побачене в деталях (напишіть на пошту: [email protected]). Кожна історія важлива! Ці свідчення не дозволять забути про горе, яке росіяни принесли на українські землі.
