Попаснянин Валентин Михайліченко раніше працював у вагоноремонтному заводі та разом з дружиною займався бізнесом – торгували на центральному ринку дитячим одягом, велосипедами, бензо-електроінструментом тощо. Зараз боронить наші землі у лавах ЗСУ. Він розповів про життя під обстрілами після початку повномасштабного наступу рф.
24 лютого прийшов на ВРЗ, але працівників у той день розпустили по домах. Дружина була налякана та спочатку були думки вивезти родину з Попасної, але все ж таки вирішили залишитися в місті. Коли почалися обстріли – перейшли жити у бомбосховище заводу. Інколи доводилося ходити до дому, який був за адресою вулиця Залізнична, 19.
10 березня мати повідомила, що біля будинку був приліт, який пошкодив майно. Також свіжі воронки Валентин побачив біля будинку, коли 12 березня у черговий раз прийшов туди, щоб взяти харчів, погодувати собаку тощо.
«Поки в будинку готував їжу, снаряди впали на межі з сусідами. Полетіли вікна, двері разом з лудками», - пригадує він.
Пізніше дізнався, що будинок згорів від потрапляння снаряду. Його батько, якому довелося пішки виходити до Бахмуту, розповів про це, зазначивши, що нарахував 19 воронок у дворі.
Обстріли посилювалися. Люди все більше почали евакуюватися з бомбосховища, приходило розуміння, що нічого гарного тут чекати не слід, бо обстановка була гірше ніж у 2014 році.
17 березня Валентин вирішив перегнати свій бус з дому у завод, щоб він був ближче до бомбосховища. Переймався, що сів акумулятор. Але машина завелася і поки він доїхав до ВРЗ – будівля заводу, де було бомбосховище, вже палала від чергового обстрілу. Тому він відразу забрав свою родину, брата й інших людей, які влізли в бус та вирушили.
Палали будівлі
«Розігнався, не помітив снаряд, який увійшов в землю та вдавився машиною об нього. Ледве втримав авто. Але нам вдалося тоді виїхати в Бахмут. Там вилізли брудні, смердючі, не знаємо, що робить», - каже Валентин.
Потім поїхали в Дніпро, і врешті решт оселилися у селі в Полтавській області, де проживають родичі кумів. Пригадує, що спочатку було дуже важко морально. Попрацював на декількох підприємствах та пішов до лав ЗСУ боронити країну. На момент на момент нашого спілкування, проходив реабілітацію в лікарні після поранення.
Ця публікація здійснена у співпраці з глобальною ініціативою «Трибунал для путіна». Якщо ви стали свідком воєнних злочинів, розкажіть нам про побачене в деталях (напишіть на пошту: [email protected]). Кожна історія важлива! Ці свідчення не дозволять забути про горе, яке росіяни принесли на українські землі.
