До повномасштабного вторгнення Наталія Перепелиця проживала зі своїм чоловіком у селі Макіївка Сватівського району Луганської області. Раніше мешкали в місті Рубіжне, проте після смерті батьків чоловіка переїхали у їх будинок в селі. Має двох дітей, які у перші дні наступу евакуювались.
Через декілька днів після вторгнення село опинилося під тимчасовою окупацією росіянами. Із того часу родині довелося виживати у складних умовах, сидіти у підвалі та терпіти звірства, які чинив ворог у рідному селі. За словами жінки, російські солдати поселялись у будинки місцевих жителів по 20 людей. Серед них були і білоруси, тому що в одному з будинків був покинутий білоруський прапор. Могли зайти в хату, подивитись по каструлям і просто забирати те, що подобається. Також пані Наталія згадує:
«Як нас мучили, якби ви бачили. Приходили по 20 людей і штовхали у різні сторони. Змушували вішати червоні пов’язки та їхати на росію. Я їм казала, що народилась тут, прожила все життя і ми нікуди не поїдемо. У нас тут Батьківщина, ми вас не чіпаємо. Ми сиділи у підвалах. Росіяни забирали в нас їжу, усюди перевіряли документи, наказували діду ставити руки на капот.
Ми закривались у хаті, а росіяни стукали у двері, щоб відчинили. Я підійшла одного разу, а солдат взяв мене за комір, кинув і я впала на підлогу. У нього була маска на обличчі. Побачила, що на вулиці стоїть автобус і російські поліцейські йшли до нас у двір. Я не розуміла, чому вони у нас «господарювали». Хто вони такі тут?»
Жінка додає, що росіяни жорстоко вбивали людей. Декого вже закопували та ховали у плівці. Не було магазинів, світла, зв’язку, радіо. Не працювали мобільні телефони. Так мешканці села, які залишились, жили більше року. Магазини не працювали досить довго. Цього року почали підвозити хліб, проте все одно треба було пройти через міст, аби взяти продукти.
Будинок Наталії
11 вересня 2023 року у будинок жінки за адресою вул. Садова, 8 влучили дві ракети. Унаслідок цього загинув Віктор Перепелиця, чоловік Наталії, а її відкинуло вибуховою хвилею, через що не могла нічого чути та бачити. Згадує, як кричала чоловіку «Дідусю, ти живий?» Думала, він просто не озивається. Почала кликати на допомогу. Українські військові зателефонували дітям жінки та допомогли, за що вона їм дуже вдячна. Внаслідок обстрілу був зруйнований будинок, вбито домашню птицю. У дворі залишились відкриті літня кухня, сарай. Уся техніка та приладдя так і залишились на вулиці. Наталія зазначає, що росіяни вбили її чоловіка прямим влучанням з танка.
За словами жінки, на місце прильоту 12 вересня приїхали поліцейські, які зафіксували воєнний злочин, допомогли виїхати Наталії. Потім її забрали діти, а тіло загиблого чоловіка одразу відвезли в морг. У Макіївці ворог зруйнував усе на очах жителів: будинки, комбайни, господарство, трактори тощо. Будинки дітей та квартиру жінки в Рубіжному росіяни теж розбомбили.
«Я не можу зрозуміти, чому вони (росіяни) прийшли на нашу землю. Воюють із цивільними. Треба гнати їх звідси, щоб духу не було тут. Українська нація має залишитись. Наші солдати, як соколи. Я їх навіть годувала. Вони не голодні, але ж домашня їжа краще. Готувала борщі, пекла пиріжки. Вони нас захищали», - згадує пані Наталія.
Після виїзду з Макіївки діти забрали маму в Черкаси, де вона проживає зараз. Унаслідок ракетного обстрілу Наталія отримала сильне поранення та контузію, погано бачить та чує. Тривалий час лежала в лікарні. Зараз вдома продовжує лікування, яке потребує ще багато часу.
«Я витратила багато грошей на ліки і ще треба багато купувати. А пенсія у мене маленька. Із дідом ми ще якось виживали, бо він отримував пенсію більшу. А зараз я залишилась сама. Діти допомагають, звичайно. Але не знаю, як далі жити»
Ця публікація здійснена у співпраці з глобальною ініціативою «Трибунал для путіна». Якщо ви стали свідком воєнних злочинів, розкажіть нам про побачене в деталях (напишіть на пошту: [email protected]). Кожна історія важлива! Ці свідчення не дозволять забути про горе, яке росіяни принесли на українські землі.
