Артем Давиденко, з міста Попасна, працював на заводі слюсарем у колісному цеху.
У березні 2022 року через обстріл росіян Артем, перебуваючи в бомбосховищі, відчув що їх будинок пошкоджено.
“Перший приліт взагалі був 24 лютого, коли на нашій зупинці, по вулиці Миру 155, “лягла воронка”. Тоді вибило в нас все скло зі сторони вулиці Миру 155. В той день в мене якраз кум загинув. Це було вперше коли почали дійсно стріляти по місту, ми позаколачували усі вікна і почали існувати у підвалі”, - розповів Артем.
З кожним днем обстрілів ставало все більше. Були обстріли і по заводу, і по місту. Чоловік розповів, що по хліб ходили також під обстрілами.
Артем у той час займався волонтерством: привозили гуманітарну допомогу, вивозили людей, а на їх місця привозили їжу, евакуювали швидку допомогу.
“Дехто хотів їхати, дехто ні. У когось обставини, у когось родичі загинули і не могли вже їх поховати. Їздили поки була можливість їздити. Деякі жителі не могли самі виїхати, бабусь вивозили, усіх хто був згоден, усіх забирали”, - поділився чоловік.
В момент, коли його будинок обстрілювали, Артем знаходився у бомбосховищі.
“Це був вечір, початок 10-ї. Йшов потужний обстріл міста, і якраз все було чутно, ми у підвалі все відчули. Це був перший обстріл, що потрапило саме по житловому будинку. Це по вулиці Миру 155, 9 поверх, кутова квартира, туди воно якраз і залетіло”, - каже Артем.
Потім поки чоловік забирав машину з гаража, бачив воронки або від Точки-У, або від ракети. У людей горіли гаражі, сараї. Поки був газ і вода, Артем ходив до квартири та готував їсти на увесь підвал. Потім починались прильоти і знову спускалися до підвалу.
“Встигали тільки помитися, покупати дітей і все. Потім не вилазили з підвалу. Діти, сім’ї”, - розповів чоловік.
13 березня Артем поїхав до Словянську, але і там почались прильоти. Тому згодом він переїхав до Києва. Коли він вже був у Києві, йому надіслали фото його зруйнованого будинку.
“З однієї сторони вигорівший, з іншої розвалена. Присилали і відео. Сусіди приїздили забирати документи, а їх квартири вже взагалі немає. З 9-го по 4-й поверх нічого нема. Тільки вигорівші стіни”, - повідомив Артем.
Ця публікація здійснена у співпраці з глобальною ініціативою «Трибунал для путіна». Якщо ви стали свідком воєнних злочинів, розкажіть нам про побачене в деталях (напишіть на пошту: [email protected]). Кожна історія важлива! Ці свідчення не дозволять забути про горе, яке росіяни принесли на українські землі.
